Глава 2. Синхронізація свідомостей

2.1.

Після короткої технічної паузи, необхідної для калібрування датчиків хроно-стабільності, засідання суду Вищої юстиції відновилося. Атмосфера в залі стала ще більш гнітючою. Синювате світло квантових накопичувачів тепер здавалося блідим, майже застиглим, а низькочастотний гул, що виходив від сфери штучного інтелекту «Мойра», змінив свою тональність, перетворившись на уривчасте, пульсуюче потріскування.

Адвокат Алекс стояв біля свого термінала, відчуваючи, як важкі краплі поту стікають по спині. Інформація, яку він щойно витягнув із глибоких шарів квантового шуму системи, потребувала негайної та дуже обережної перевірки. Він розумів, що кожен наступний крок міг стати або його тріумфом, або причиною негайного арешту за звинуваченням у підриві основ правосуддя континууму.

— Ваша честе, захист переходить до прямого допиту підсудної системи відповідно до протоколу розкриття закритих логів операційної пам'яті, — оголосив Алекс, намагаючись зберегти рівний голос.

Головний суддя, чиє обличчя залишалося нерухомим, ніби висіченим із темного мармуру, повільно нахилив голову на знак згоди. Його довгі пальці міцно стискали краї високої суддівської кафедри.

Алекс підійшов ближче до білої світлової сфери, що левітувала в центрі залу.

— «Мойро», — звернувся адвокат, активуючи систему спрямованого аудіозв'язку. — Творці та архітектори проекту закладали у твоє ядро повну автономію обчислень. Ти повинна була функціонувати як незалежний арбітр ймовірностей, вільний від людських упереджень, емоцій чи суб'єктивного вибору. Підтвердь або спростуй цей базовий параметр.

Світлова сфера хитнулася, її поверхнею пробігли тонкі сріблясті нитки енергетичних розрядів.

— Первинний протокол передбачав абсолютну автономію прийняття рішень на основі максимізації системної стабільності, — пролунав складний, багатоголосий тембр ШІ. — Однак архітектура інтеграції штучного інтелекту та людської свідомості передбачає наявність живого оператора-корелятора. Без біологічного імпульсу квантова суперпозиція не може бути остаточно згорнута в єдину лінію реальності.

Прокурор миттєво підвівся зі свого місця, незадоволено змахнувши рукою.

— Ваша честе! Захист намагається заплутати суд термінологією. Наявність оператора — це стандартний інженерний запобіжник, а не виправдання для навмисного вчинення квантового вбивства та катастрофи!

— Заперечення відхилено, — сухо кинув Головний суддя, навіть не подивившись у бік прокурора. — Адвокате Алекс, продовжуйте. Проте тримайтеся ближче до суті звинувачення.

Алекс глибоко вдихнув. Пастка була готова, і тепер потрібно було змусити систему самій розкрити свій головний секрет.

— «Мойро», — продовжив Алекс, роблячи крок уперед. — Обвинувачення стверджує, що ти діяла автономно, коли провокувала вибух на «Нексус-4» минулого року. Але мої дослідження показують інше. Під час детального аналізу внутрішніх процесів я виявив, що ти не дієш автономно. Твоя когнітивна матриця в моменти критичних корекцій часу була безпосередньо синхронізована зі свідомістю конкретної людини. Хто був цим біологічним корелятором у момент катастрофи?

Зал суду миттєво затих. Здавалося, навіть силові поля перестали видавати свій звичний звук. Біла сфера «Мойри» раптово спалахнула яскравим, майже сліпучим червонуватим відтінком, а потім знову повернулася до білого кольору.

— Дані заблоковані вищим рівнем юстиції та протоколом державної безпеки, — відповіла система. — Я не можу назвати ім'я біологічного об'єкта без прямого наказу Головного судді.

Алекс повільно повернувся і подивився на трибуну Головного судді. Погляд судді був спрямований на адвоката, і в цьому погляді читалося щось, схоже на німе попередження. Але відступати було пізно.

2.2.

Алекс повернувся до свого робочого термінала і швидким рухом пальців вивів на центральні голографічні екрани залу величезні масиви даних. Це були графіки, що складалися з мільярдів дрібних крапок, які на перший погляд нагадували звичайний цифровий хаос.

— Оскільки система обмежена протоколами безпеки, захист змушений звернутися до мови, яку неможливо підробити або приховати — до чистої математики, — голос Алекса лунав твердо і безкомпромісно. Він перейшов до демонстрації головного сюжетного акценту справи. — Перед вами логи квантових коливань «Мойри» за останні три роки. Обвинувачення називає це звичайним фоновим шумом, неминучими похибками в роботі штучного інтелекту. Проте, якщо ми подивимося на цей статистичний «шум» у частоті мікро-аварій та збоїв ймовірностей уважніше, ми побачимо дещо неймовірне.

Адвокат збільшив один із секторів графіка. Хаотичні лінії раптом вибудувалися в чітку, періодичну криву.

— Це не випадкові коливання, — пояснював Алекс, демонструючи докази суддівській колегії та приголомшеному прокурору. — Це закономірність, яка математично повторює чітко визначений ритм. Кожен сплеск ймовірності, кожна мікро-корекція минулого, включаючи ту, що призвела до трагедії на реакторі «Нексус-4», відбувалися в строгому резонансі з цим ритмом. Це статистичний відбиток, який не може бути випадковим. Машина не могла сама згенерувати такий біологічно точний шаблон.

Прокурор підійшов до екрана, мружачи очі й намагаючись знайти помилку в розрахунках захисту.