В Австралії далекій
Із дуже давніх пір
Носити сумки - моду
Почав тамтешній звір
Кладуть вони в ті сумки
Своїх малих звірят,
Ніколи не лишають
Без нагляду малят.
Відтоді, як так склалось
Їх сумчастими звуть,
Без зручної торбинки
Нікуди не підуть.
Втомилася малеча,
Не хоче йти сама
І мама вередулю
У сумочку хова.
Практично, лапи вільні,
У сумці спить маля,
Із листям спритно гілку
Донизу нахиля.
За модою слідкує
Місцевий звір, вомбат.
Пухнастий, невеличкий
Ведмедику він брат.
З торбами господарні
Всі види кенгуру.
Валабі та гігантські,
Усих і не назву.
Тушканчики і миші
За модою живуть,
У сумочки маленькі
Також дітей кладуть.
Опосуми з сумками,
Летяги, жабки тут,
Борсук місцевий в нірці
На ймення бандикут.
На дереві коала -
Із торбою ведмідь,
Він меду не вживає,
А любить евкаліпт.
Там сумчасті повсюди:
В полях, в чагарниках,
На суші, у водоймах,
А також у лісах.
Всі з сумками гасають
Куди не глянеш ти.
І навіть землю риють
Там сумчасті кроти.
А раптом в нашім краї
Про сумки слух піде,
Візьме теля корова
І в сумку покладе?
Пошириться ця мода
І в місті і в селі
І сумчастими стануть
Собаки і кролі?
Рогаті кози, вівці
І свині у хлівах,
І кицьки кошеняток
Сховають по сумках?
Ні! Краще хай не знають
Про моду цю вони
Щоб з котиками гратись
Й надалі ми могли.