***3***

Вранці Гвент з дозволу Олександри розташувався у вітальні, створивши в одному з кутків на спеціально поставленому для нього столі невеличку майстерню – витягнув зі своєї валізи тканину, нитки та булавки й вмостив на столі справжню реліквію – швейну машинку, яка на очах друзів із мініатюрної моделі набула справжніх розмірів. Гном турботливо провів по ній рукою:

– Моя гордість, спадок від дідуся. Саме він навчив мене цієї майстерності!

– А ваш одяг не зникає після переверту на людину? – поцікавилася Олександра, розглядаючи тонку шовковисту смарагдову тканину.

– Навіть не сумнівайтеся! Мій магічний одяг нікуди не зникає, не псується й головне – не брудниться! – гордо промовив гном. – Це перевірено перевертнями та монстрами з різних світів. Я навіть відповідні сертифікати маю, – Гвент витягнув з валізи стіс паперів та протягнув Хранительці.

– Я вам вірю, – посміхнулася Олександра. – Не потрібно.

Гном знизав плечима та сховав свої папери назад у валізу.

– Пане Гвенте, краще покажіть нам свою майстерність! – проговорив Андріс. Чоловік притискав до себе наречену. – Ми готові, й сподіваємося почути від вас поради, щодо весільної моди!

– Трясця вашим дзвоникам! – пирхнув Гвент. – Мені потрібно побачити дракона, щоб я придумав, який одяг пасуватиме саме вам!

– Прошу, ходімо на двір, – запросив його Андріс та відчинив двері.

Вони всі разом вийшли у сад, що оточував замок. Саме тут, в глибині саду розташувався спеціальний майданчик, де можна було обернутися на дракона, при цьому не причинивши шкоди рослинам чи будівлі.

Андріс обернувся першим, вже за мить поставши перед гномом величезним смарагдовим драконом. Він змахнув крилами, вищирився, та всівся на траві втупившись поглядом жовтих очей прямо на гнома.

– Ох! – зітхнув дизайнер. – Оце так розміри! У що ж вдягнути, щоб й причинні місця прикриті були? – вголос розмірковував Гвент.

– А що не так з цими місцями? – хихикнула Юліана, червоніючи. Вона раніше навіть не думала про те, що дракони світили своїми принадами, голяка літаючи під хмарами.

– Дзвоники замерзнуть, – буркнув Гвент.

– Я жодного разу не чув таких скарг! – розреготався Ілліс, обіймаючи Олександру. Хранителі замку з цікавістю спостерігали за дійством у власному саду.

– А я чув від інших монстрів, – Зінгер кинув на Ілліса гнівний погляд. – Але перейдемо до суті. Думаю, тут личитиме костюм-трійка. Пошиємо штани-комбінезон, трохи темніші ніж ваша шкіра, сорочку з розрізом для крил, вона прикриє груди, а ще зроблю вам жилетку чи хочете плащ?

– Жилетку! – плеснула в долоні Юліана.

– А я хочу плащ, – проговорив Андріс. – Я вже навіть уявляю, довгий, неначе другі крила…

– Добре-добре, – Гвент занотував у своєму блокноті побажання, й навіть намалював ескіз. – Леді, а як що до вас?

– На ваш смак! – примружилася дівчина та перетворилася на драконицю, вмостившись поруч з чоловіком.

– Ох, красуня, – гном аж закашлявся, – вам личитиме елегантний срібний корсет, на кшталт купальника зі спідницею міні. Вона не заважатиме вам літати, прикриє ваші делікатні зони й водночас підкреслить красу неймовірно міцного та гарного тіла дракониці.

Обидва дракони задоволено примружили очі.

– А цього малого вдягніть у пасхального кролика! – Олександра простягнула гному Ваттера, якого тримала в руках. Хранителька коротко переповіла гному історію та традиції свята Великодня.

Дракончик Ваттер з цікавістю спостерігав за перевтіленням своїх господарів, але й сам хотів мати незвичайний костюмчик.

– О, то ти ще зовсім малюк, – хмикнув гном. – То ти хочеш кролика? Впевнений?

Ваттер подивився на дизайнера та повільно кивнув, його оченята радісно заблищали.

– Гаразд, буде тобі костюм кролика, – зіщулився гном. – І попрошу не відвертати мене від процесу створення. Магічний дизайн потребує тиші та зосередженості.

– А подивитися на вашу роботу можна? – захоплено спитала Юліана. Дівчина вже встигла повернути собі людську подобу.

– Можна, але тихо, – Гвент направився до входу в замок.