***1***

– Світлого вечора, Хранителько! – на порозі замку стояв низького зросту пухкий чоловічок з довгою рудою бородою. Великі круглі окуляри сповзали до середини носа, затримавшись саме там де стирчала величезна бородавка, але вона надавала цьому гному, як встигла подумки охрестити гостя Олександра, певного шарму. Гість був вдягнутий доволі чудернацькі: рожева шовкова сорочка та зеленого кольору в чималі білі цятки комбінезон, з якого стирчало кілька великих булавок. Такої моди не знали ані на Землі, ані в Котіарні, й навіть ельфи не дозволяли собі таких яскравих кольорів, як й високих підборів. Ще й масивні перстні, що прикрашали мало не кожен палець чоловіка просто кричали про те, що він екстраординарна особистість.

– Вітаю, пане. Моє ім’я – Олександра. Чим можу допомогти? – посміхнувшись спитала Хранителька замку, пропускаючи гостя всередину.

– Мене звуть Гвент Зінгер, – роззирнувшись навколо та цокнувши язиком відповів гном. – Я відомий дизайнер, й в суміжних світах здобув чималу славу. Втім, я та моя команда не збираємося зупинятися та постійно розширюємо клієнтську базу, шукаємо нові світи та нових замовників. Наш девіз: «Ніхто не піде голим».

– Цікава у вас робота, – хмикнула Олександра, ледь стримуючи себе, щоб не розреготатися в повний голос від такого девізу. – Та ви проходьте, бажаєте кави або вечерю?

– Не відмовлюся від печені та солодкого чаю, – гном злегка вклонився та поставив на підлогу свою масивну валізу, лимонного кольору.

Олександра провела гостя у простору вітальню замку. Присутні за столом як один втупилися на гостя, що несподівано з’явився проти ночі.

– Друзі, в нас гість, – вона представила гнома своїм друзям, що зібралися на вечерю.

Андріс, Ілліс та Юліана привітно посміхнулися, а пані Марта вже несла додаткові столові прилади та високий стілець для гостя.

– Пане, ласкаво просимо в Котіарн, – посміхнувся принц. – Звідки ви до нас прибули?

– Я – мандрівник, отже, моя домівка там, де я є зараз, – Гвент влаштувався за столом та поклав собі на тарілку салат. – За останній рік я відвідав чимало різноманітних світів, де відкрив свої знамениті майстерні. Я побував у Ельфірії, в Грінворсі, й саме звідси прибув до вас, Ваша Високосте, – гном безпомилково розпізнав високий статус Андріса.

– Ясно, раді знайомству з вами, пане.

– Навзаєм. Я чув, що мешканці цього світу, ем, – гном хмикнув та додав, – незвичайні люди. Скажіть, це правда?

– Так і є, – кивнув Андріс. – Ми дракони. Це на щось впливає? – брови принца здивована полізли вгору, а Олександра, не стримавшись, хихикнула.

– Це дуже-дуже добре, – очі гнома задоволено блиснули. – Розумієте, моя спеціалізація – одягати монстрів, ну тобто, незвичайних істот, – тут же поправився гном, спіймавши невдоволений погляд Юліани.

– А весільні костюми пошите можете? Або костюм пасхального кролика? – Андріс ніжно притиснув до себе свою наречену, яка почала помітно нервувати під прискіпливим поглядом гнома.

– На дракона? – уточнив гном.

– Ну, звісно, на дракона! – додав принц, – Розумієте, у нас весілля через тиждень, а там ще й Великдень незабаром. На батьківщині моєї майбутньої дружини – це одне з головних свят у році, а символ його – заєць, ну або кролик! Вважайте це вашим тестовим завданням. Якщо нам все сподобається, ваша майстерня буде працювати на центральній вулиці Неограду, клієнтами я вас забезпечу. Податки для мешканців інших світів у нас невисокі, до того ж імперія надає безплатну кімнату для проживання у гуртожитку.

Гном кілька хвилин мовчав. Всі присутні чекали його відповіді.

– Згода, Ваша Високосте! – проговорив Гвент. – Коли зможемо зняти мірки? І що таке той ваш Великдень? Ніколи не чув про це свято.

– Завтра зранку, Гвенте, й знімемо мірки. Для того, щоб перевернутися на дракона мені необхідно вийти на вулицю, – Андріс розплився у широкій посмішці.

– Інакше нам доведеться будувати новий замок, – додав Ілліс, що весь цей час мовчки спостерігав за розмовою.

– Звичайно, я розумію, – поцокав язиком Гвент та втупився поглядом в чоловіків.

– Я розкажу вам про Великдень, пане Гвент, й покажу вам кімнату, де ви можете розміститися на той час, поки не вирішиться питання з житлом, – звернулася до гостя Олександра.

– Ви дуже гостинні, дякую, – промовив Гвент та потягнувся за шматком м’яса.