6

Цей день пролетів зі швидкістю кур’єрського потяга й приніс з собою море приємних подій та океан незабутніх почуттів. Вже саме збирання на концерт викликало в Тараса дивний сердешний трепет і невгамовну душевну бентегу. Він наче й насправді скинувши з плеч лантух прожитих років став молодим, безтурботним й життєрадісним хлопчаком. Запримітивши синову метушню з непокірною чуприною і неслухняним галстуком його мама лиш вдоволено посміхалася як це частенько робила в минулому, коли він збирався на танці до сільського клубу.

Сам концерт справив на чоловіка двояке враження. З однієї сторони артист що виступав, може раніше й користувався великою популярністю в глядачів, однак невблаганний плин часу зробив з ним свою чорну справу, тепер голос у підстаркуватого співака втратив свій колишній колорит і насиченість, та й в ноти він вже вряди-годі не елементарно потрапляв. А з іншої сторони, які мали значення, ці несуттєві та дріб’язкові недоліки, коли поряд нього знаходилася Віруся? Заради цих хвилин проведених разом з жінкою чоловік готовий був витерпіти будь-яку незручність.

Після концерту вони трохи пройшлися вуличками міста. Відверто кажучи, він давно вже так не робив. Будні у Тараса були традиційно зайняті нескінченою чередою повсякденних справ, ну а на вихідні, він зазвичай намагався добряче відпочити перед черговим трудовим тижнем. Чоловік вже й не пам’ятає коли востаннє, ось-так просто та безтурботно, прогулювався в товаристві симпатичної жінки, а тим паче непросто пригадати скільки часу не бачив Вірусю такою усміхненою, радісною і задоволеною. Від її нещодавньої депресії не залишилося й сліду.

В рідне село вони повернулися ледь не біля опівночі. Прощаючись біля хвіртки жіночої садиби Тарас з завмиранням серця наважився запитати:

– Може повторимо сьогоднішній день наступної неділі?

– Це ти так запрошуєш мене на побачення? – іронічно поцікавилася Віруся.

– Так, – твердо відповів чоловік, – і відмови зраз я не прийму.

– Гаразд, – якусь мить повагавшись промовила жінка. – Якщо буде така можливість, то кудись сходимо. Ви ж обоє на мене напосідатимете допоки не погоджуся.

Наступної неділі вони знову зустрілися й просто посиділи в сільському барі, за чашкою кави й порцією морозива, згадуючи дитинство і юність, та їхні спільні витівки та бешкетництва. Потім у райцентр приїхав цирк і Тарас запросив Вірусю подивитися на виступи клоунів, фокусників та розумних тварин. Розвага настільки сподобалася й підняла настрій жінці, що наприкінці побачення чоловік наважився на відчайдушне нахабство. Ніжно пригорнувши її до себе він обережно поцілував ці жадані вуста.

Віруся не стала пручатися, не відштовхнула Тараса, навіть не спробувала насварити його за такий несподіваний вчинок. Навпаки жінка відповіла чоловікові взаємністю, лагідно притулилася до нього й обдарувала своїм палким гарячим поцілунком. Він здогадався, що цим вона наче натякає, що не все ще остаточно втрачено, що у нього з’явився ще один шанс, що занехаяні в минулому почуття можна відродити в сьогоденні. Тарас скористався наданою можливістю сповна і зробив все від нього залежне щоб знову розпалити їхнє кохання, що здавалося безнадійно згасло багато років тому. Як це не дивно та чоловікові посміхнулася вдача. Напередодні нового року, на його несміливе запитання чи бажає вона бути разом з ним Віруся ствердно відповіла «Так!». А вже після різдвяних свят вони офіційно стали подружньою парою.

А що стосується чудернацького мобільника, то він зник так само несподівано, як і появився в житті чоловіка. Заклопотаний відновлення стосунків з любимою жінкою Тарас і не зауважив коли це трапилося. Просто згадав одного разу про незвичайний гаджет, а коли переконався, що той пропав назавше, то чомусь подумав, що телефон мабуть був своєрідним посланцем долі. Таким собі каталізатором, що своїми нехитрими маніпуляціями змусив двох зрілих упертюхів, забути про минулі непорозуміння та образи, і врешті-решт стати коханими й щасливими.