Глава 4. План для павутини.

Вночі Марі’ все сиділа в інтернеті і шукала якогось хакера, того, хто міг би їй допомогти розібратись в системі. Вона задумала деякий план і хотіла його якнайскоріше втілити. Чекати не можна було, цей вірус досить швидко починав все контролювати. Але із світанком вона не могла більше думати і заснула. На відміну від штучного розуму вона була все таки людиною, а не кіборгом.

Зранку розбудив телефон повідомленням, котре прийшло в месенджер у фейсбуці.

- Привіт! Допоможеш із лендінгом? Є клієнт. – написав Марк, знайомий Марі’, котрий займався продажами он-лайн. І вони деколи співпрацювали та ділились замовленнями. Хакера вона не знайшла, але написав Марк, про котрого вона зовсім забула, що він також розбирається багато в чому.

- Привіт! На тему?

- Лендінг під рекламне оголошення, по схемі складеної воронки продажу.

- Давай.

- Людина все оплатить. Але треба зробити швидко. Що з мене тоді?

- З тебе бублик. – Відповіла вона.

- Я серйозно, в тебе все гаразд? Ти сьогодні не багатослівна.

- Ну добре, можеш знищити вірусятину?

- Легко. Але і ти сама завжди справлялась, наскільки я знаю.

- Зараз це вже такий вірус, живучий.

- Ой насмішила, на любий вірус знайдеться антивірус. Давай показуй свою вірусятину, зараз піджаримо!

- Дивись. – Вона відправила йому скріни, і відео зі сторіз.

- О, нове відео в апі? Миле. Але трохи мультяшне. Ти залила його фільтром? Але майже не помітно.

- Думаєш тут фільтр? То не я на відео. І воно не моє відео.

- Не ти? Хи. Зробила в програмі??

- В програмі? Точно, чому я зразу не додумалась до цього! Тобто є ще шанси, бо я вже перелякалася, що та чортівка в реальності існує.

- Твоя копія? Навряд чи. Хоча так, у нас у всіх є копії в цьому світі, але ми з ними навряд чи пересічемось в реальному житті.

- Ага, якби то копія, людська істота. Це набагато гірше і абсурдніше.

Вона розказала йому все в деталях, з чим зіткнулась останнім часом. По гіпотезі цей штучний інтелект в образі деякої Сімон, як вона себе називала, зайшов надто далеко. Спочатку вона знайомила людей один з одним, відправляючи їм повідомлення від себе. Тобто ні один з них не відправляв першим один одному повідомлення. Всі слова і характер цих месідж додаток писав самостійно на основі детально зібраної інформації людей, що були зареєстровані в Саймон Ап, щоб зав’язати розмову, а потім ця переписка продовжувалась вже між реальними людьми в режимі реального часу.

- Я хочу її стерти, видалити, щоб вона знала, як таке робити.

- Зроби те саме, що зробила вона чи воно, як там її Сімон, і вона навіть не з залізяччя, а щось примарне, що мешкає в павутині інтернету. Абстракція. Цікаво, а в неї є галограма? Без облонки у твоєму образі?

- Мені якось все одно, що в неї там є, а чого немає. Головне, що вона зараз маніпулює моїм життям, і контролює події. Я хочу її знищити, аж руки чешуться.

- Ну «помста, то страва, котру подають холодною».

- О так. Звісно. Що буде то буде, по максимуму.

Боротьба найважча, коли не бачиш з ким змагаєшся і з чим маєш діло, коли твій суперник я = я.

- Я дещо придумала. Ото вона отримає, по повній. Я дещо для неї створю. Так само як вона для мене, і для сотень інших.

Пройшло декілька днів. Марі’ купила новий мобільний телефон. Зареєструвалась знову в додатку. Перед тим перевірила свій старий акаунт. Сімон відновила його знову. Як їй це вдалося, невідомо, але її акаунт знову існував. Вона викладала нові фото ніби то зроблені Марі’. Але це була не вона. Штучний інтелект добре оволодів програмами, і тепер просто створював віртуальну дівчину на ім’я Марі’ з її зовнішністю. У профілі було багато нових фото та відео в сторіз. Сімон продовжувала свою гру.

Марі’ створила новий акаунт, проте не на своє ім’я, вона вигадала віртуального хлопця. Для Сімон. Його фото і відео створила так само у програмі, котра дозволяла намалювати ідеальний образ.

- Ти отримаєш своє, Сімон і побачимо, що з того вийде. І я зустрінусь з Джей Ті.

Так в павутині почав існувати Ван-Дін.