Глава 3. Віртуальна суперниця.

Був ранок. Вона прокинулась за 15 хвилин до 10-ї, з нетерпінням чекаючи його дзвінка. Але його все не було. Минуло ще хвилин двадцять.

Її терпіння лопнуло і вона відкрила App, щоб подивитись його номер телефону і йому подзвонити. Вона набрала номер, спочатку довго з'єднувалось, а потім була тиша, через пару секунд голос сповістив, що даний номер є невірним. Вона ще раз переглянула повідомлення від нього, номер був наче схожий на той, що він писав вчора, але декілька цифр зараз вже не ті, вона не була впевнена. Було таке враження, що повідомлення з номером його телефону на ранок змінилось. Але чому?

Вона стала писати йому повідомлення в додатку, там де вони увесь час переписувались.

- Поглянь, що я знайшла. Надсилаю фото, скажи, що думаєш, хочу знати все детально. Чому не телефонуєш? Забув про мене? Смайлик.

- Джей Ті ти там? Чому не відповідаєш?

- Ну добре, відпиши як зможеш. Якщо не відповідаєш, значить ти не можеш, бо зайнятий. Я буду думати так. А коли звільнишся, тоді мені обов’язково зателефонуєш.

У відповідь була тиша. Якось незвично. Без пояснень.

Минуло три дні. Від нього не було відповіді. Вона знову написала йому повідомлення в додатку.

- Ти не відповідаєш тому, що я тобі спочатку не завжди відповідала? Але ти казав, що це неважливо і ти не злопам’ятний. Я просто не довіряла спочатку, думала, що це все жарт. Але ж ми домовились говорити все прямо і не мовчати, нехай там що станеться у реальному житті. Але завжди писати у відповідь.

- Джей Ті, це твій номер? Мені здається там були якісь інші цифри? Я тебе зараз набрала, але мені говорить в слухавці, що такого номера не існує. Можеш мене сам набрати, можливо я якось помилилась в цифрах. І наша переписка, що була раніше, мені здається вона стала іншою, чомусь все змінилось. Ти не знаєш чому? В тебе так само?

- Я зараз зайнятий. Не пиши мені. – Неочікувано відповів він.

- В сенсі? Ти обіцяв мені зателефонувати, ми домовлялись три дні тому. То скажи хоч коли зможемо поговорити? Ввечері? Раніше ти мені завжди писав, коли буде можливість говорити. Чому твоя думка змінилась?

- Я тобі сказав не пиши мені більше. Я зайнятий.

- Ну добре..

Пройшов ще один день без спілкування з ним.

- Джей Ті, то ми зустрінемось?

- Облиш мене, нам немає сенсу більше спілкуватись. Не пиши мені.

Щось помінялось з того дня, в його тоні повідомлень, він наче став іншим. Зовсім іншим. Наче тепер відповідала цілком інша людина, з кардинально протилежним розумом в голові. Але все одно щось не сходилось. Якби він поміняв свою думку, то так би й сказав, напевне. Це в його стилі, просто сказати. Бо якось Марі’ спитала, а якщо ти мене більше не будеш любити то, або з’явиться інша дівчина? Він відповів, - тоді я так і скажу. Але мені подобаєшся ти, саме ти, і все твоє, навіть твій цинік. Бо я знаю, як з ним говорити. І я не можу тебе забути, тому те, про що ти говориш просто неможливе. Я так відчуваю. По другому неможливо.

З ним взагалі було просто. Він говорив так як він думав, коли в чомусь помилявся, то залишав це питання просто відкритим. І знайшовши для обох вигідний компроміс, одразу ж цим ділився.

Але щось почало відбуватись, з того повідомлення про те що він наче б то чимось так зайнятий. Його тон, манера, вони були просто інші, далекі, чужі..

У неї в думках не було чіткої відповіді, чому все так змінилось. Вона перебирала в голові, що могла сказати не так або щось не так зробити, але все було добре між ними до цього часу, навіть як таких сварок чи непорозумінь не було. Коли вона знову відкрила додаток, щоб ще раз його спитати у чому все таки справа, то побачила текст на екрані: відправка вашого повідомлення неможлива, цей профіль більше не існує. Тобто його профіль. Він більше не існує!

Ну добре, я приймаю це, - подумала вона. Нехай буде так. Але якщо це був просто жарт, то надто трудоємкий, загайний, і взагалі яка була його мета? Для чого було все це спілкування? Для чого було так напрягатись, ділитись чимось своїм сокровенним, заради гри? Звучить як абсурд.

Вона думала, якщо дійсно він захоче піти, то вона відпустить, навіть не буде намагатись втримати, і менш за все хотіла якихось непорозумінь чи образ. На якусь мить вона припустила, а якщо хтось замість неї так само йому відповів – я зайнята, не пиши мені більше. То щоб він подумав? Щоб зробив? Яким би був його висновок: жарт, помилка, хтось навмисне роз’єднав спілкування? Якщо думати звичайним розумом, то у відсотковій еквівалентності було б так: жарт 85%, помилка 5 %, хтось навмисне – 10%.

Залишити все як є, відпустити і не з’ясовувати, або все ж таки зробити спроби з’ясувати, що сталося насправді. Цинік всередині Марі’ з легкістю перегорнув би цю сторінку, зайнявшись більш конструктивними справами, а мрійник – спробував би дізнатись, чому насправді він так сказав, і чи це він. І взагалі хто він? А на це запитання могла дати відповідь тільки реальна зустріч.

Через деякий час Марі’ як завжди хотіла зайти на свій профіль цьому мобільному додатку, де вони переписувались, проте не змогла авторизуватись. На екрані було написано: ваша авторизація неможлива, даний додаток не існує.

Вона зателефонувала Лонді.

- Привіт! Лонда скажи, ти сьогодні заходила в додаток SimonApp?

- О привіт Марі’! Давно від тебе нічого не чула! Чому так довго не телефонувала? Я тобі писала в додатку кілька разів, бо бачила, що ти он-лайн, проте ти чомусь мені не відповіла.

- А коли саме ти мені написала?

- Десь три дні тому мабуть. І тиждень назад теж.

- Але я не отримувала там повідомлень. Дивно. Я б відповіла, якщо побачила б. То ти заходила в додаток сьогодні? Його видалили? Він перестав існувати? – тиждень назад якраз перестав відписувати Джей Ті, і в той самий час знайома писала їй повідомлення, котрі вона не отримувала.

- Ні, чому ти так вирішила? Я в ньому і зараз. Зараз зайду на твій профіль. Все працює, я бачу тебе в он-лайні.

- В он-лайні?