29 Діана

Озираюсь я і бачу свого зведеного брата і його товариша. Трясця! плануючи свою помсту, я геть забулась про те, що у них сьогодні тренування з баскетболу.

От халепа! Як тепер вибрехатись? Коли перший шок минув, я почала нормально мислити і відразу згадала, що у мене є купа компромату на цих двох бовдурів.

- Що ви накоїли цього разу? - Сердито запитав Максим, зиркаючи на Лільку. 

- Зізнавайтесь, пройди, - почав вимагати Артем Кошовий, перекривши нам шлях для втечі.

Ви тільки подивіться на те, які ці йолопи самовпевнені і нахабні... Зараз я спущу їх з небес на грішну землю.

- Припиніть корчити із себе шпигунів - розвідників. Тут ніхто вас не боїться. Якщо ви, телепні, забулись про те, що у мене на вас обох є цілий вагон компромату, то я нагадаю... Якщо не хочете зайвих проблем з батьками, то відпустите нас і забудете, що бачили, - суворо промовила я, склавши руки на грудях.

- І наплетете всім щось про те, що бачили учнів із тієї школи, з якою у вас скоро має відбутись гра з баскетболу. Набрешете, що таким чином вони хотіли зламати ваш бойовий дух, - дуже вчасно додала Лілька.

Оце вона добре вигадала. Розумниця. Недарма ми з нею подруги.

Поки мажорики витріщались на нас  так, як на сьоме диво світу, ми з Лількою, не гаючи часу, підхопили під руки Асю і драпанули подалі від школи.

Бідолаха зовсім слабкою виявилась. Не те що ми з Вороною.

- Асю, ти як? - Запитала я у однокласниці, яка зараз дуже нагадувала сполоханого зайчика, який будь - якої миті втратить свідомість.

- Но... Нормально, - Невпевнено відповіла Ася.

- Ага... Дуже схоже... Біла наче сніг. Важко тобі в житті доведеться, якщо будеш такою боягузкою і слабачкою. Але ти не хвилюйся, Асю, ми з Діаною виведемо тебе в люди. З нами не пропадеш, - промовила Лілька, обіймаючи прелякану Асю.

- Так, ми тобі допоможемо, - погодилась я.

- Дякую вам, дівчата... - сказала Ася, преводячи погляд з мене на Лільку.

-  Дуже скоро ти станеш такою ж сміливою, як ми, - запевнила її Лілька.

- Чесно кажучи, я дуже в цьому сумніваюсь, - сказала Ася, важко зітхнувши.

- От побачиш, - не здавалась Лілька.

- Дівчата, а ходімо до мене. Будемо святкувати нашу перемогу над тими смердючками і насолоджуватись розкішним відео, яке зробила Лілька, - запропопувала я.

- Геніальна ідея, - підтримала мене Лілька.

- Мені теж подобається твоя ідея, Діано, - промовила Ася.

- Чудово! Ходімо! У нас вдома знайдеться повно різних смаколиків. Все буде супер, - сказала я, беручи Асю під руку.

Ми з дівчатами всю дорогу мріяли про те, як будемо мільйон разів передивлюватись Лількине відео з тими смердючими дурепами в головній ролі, але вдома на нас чекав сюрприз.

Блондинчик, який обіцяв мені розкішний подарунок, мило спілкувався в саду із моєю мамою.

Як же він невчасно з'явився...

Я дуже люблю подарунки, але зараз у мене були геть інші плани. Що ж його робити?

Помітивши мене, Олег Стрілецький мило посміхнувся.

- Наче свататись прийшов... Поглянь, Діано, на те, скільки він квітів приволік, - прошепотіла поруч Лілька, єхидно посміхаючись.