27 Діана

Те, що Артем купив мені цукерки, дуже мене здивувало. Я була в шоці від того, що він знає, які мої улюблені.

Насолоджуючись солодощами і періодично чухаючи бісові укуси, я взялась вигадувати страшну і неминучу помсту для Таміли, Ритки та їхніх тупоголових подруг.

Але скільки б я над цим не думала, так нічого підходящого не вигадала. Доївши цукерки, я вилаялась і лягла спати.

Через своє покушане і набрякле обличчя, в школу я не пішла, тому могла ніжитись у ліжку, скільки влізе. Хоч щось хороше.

Після укроків мене прийшла провідати Лілька і не сама. Разом з нею також була наша однокласниця, Ася.

Вона сором'язливо переминалась з ноги на ногу, стоячи посеред моєї кімнати.

- Привіт, подруго! Ого... Як тобі дісталось... Бідолашна, - співчутливо промовила Лілька, простягаючи мені пакет із фруктами.

- Привіт, дівчатка! Дякую, що прийшли.

- Це тобі, Діано, - привітавшись, сказала Ася, даючи мені у руки молочну шоколадку з горіхами.

- Дякую, Асю, але не варто було витрачати гроші. Сам твій візит - це вже для мене чудовий подарунок.

- У супермаркеті сьогодні дуже великі скидки на шоколадки і на яйця, - усміхаючись, відповіла Ася, показуючи мені великий пакет з яйцями.

- І справді, дуже дешево, - сказала я, дізнавшись ціну на яйця.

- У них термін придатності закінчується через кілька днів, тому така ціна пояснила Ася.

І тут у мою мудру голову постукала чергова геніальна ідея.

- Дівчата, тримайте гроші і біжіть у супермаркет. Купіть яєць на всі, - скомандувала я

- Діано, ти мене лякаєш... Може тебе не тільки оси покусали, а ще й по голові чимось прилетіло? - Поцікавилась Лілька.

- Зі мною все добре. Біжіть швидше в магазин, поки всі яйця не розібрали. Потім все поясню, - промовила я, випихаючи однокласниць з кімнати.

Зачинивши за ними двері, я повернулась у ліжко. На обличчі у мене з'явилась дуже підступна посмішка. Начувайтесь, віслючки вухаті, я вам влаштую сюрприз.

Ви у мене ще поплачете...

Лілька з Асею повернулись досить швидко, тягнучи кожна по два пакети, в яких лежали лотки з яйцями.

- Діано, розповідай негайно, що ти задумала, - нетерпляче промовила Лілька, переступивши поріг моєї кімнати.

- Я думаю, що ви вже знаєте про те, як Таміла, Ритка та інші дурепи вчора принизили мене, - почала я, запихаючи пакети з яйцями собі під ліжко.

- Ага... Знаємо, - відповіла за двох Лілька.

- Я збираюсь помститись цим жабам кислооким і помста моя буде страшною.

- І до чого тут ці бісові яйця? - Поцікавилась Лілька.

- А до того, що у мене є чудова ідея, як їх використати. Оскільки термін придатності у них майже збіг, то вони швидко зіпсуються. А якщо їх потримати в теплі, виставити на сонечко, то зіпсуються вони значно швидше і стануть тухлими. А чим відрізняються тухлі яйця? 

- Вони жахливо смердять, якщо їх розбити, - Відповіла Ася.

- Правильно! Всі знають, що наші віслючки - це команда черлідерів. Поки тепло, вони двічі на тиждень вечорами тренуються на шкільному стадіоні. Це чудовий шанс  помститися цим видрам, бо вони там знаходяться всі разом. Ви тільки уявіть, яка буде краса, коли хтось закидає їх тухлими яйцями...

- Це буде розкішно, - сміючись, промовила Лілька.

- Діано, краще не роби цього... А якщо тебе схоплять? Навіщо тобі зайві проблеми в школі? - Порадила Ася.

- Я й не збиралась сама бруднити руки. Я заплачу для якихось хуліганів і вони все зроблять в кращому вигляді.

- Я наю, до кого треба звернутись. Син татового водія - це ще той хуліган. Думаю, що у нього і друзі знайдуться... 

- Чудово! Лідька, займись цим, а я буду готувати наші тухлі яйця.

- Домовились, - сказала Лілька, хитренько посміхуючись.

Ще трохи потеревенивши, дівчата пішли додому, а я зайнялась яйцями.

Цілий тиждень я носилася з ними наче курка і робила все можливе, щоб їм було дуже тепленько. Не кожна квочка так гріла свої яйця, як я.

Лілька не підвела і таки змогла домовитись із хуліганами. Мені довелося добряче розкошелитись, але чого тільки не зробиш заради помсти.

Коли настав день, у який за планом мало все відбутись, ми з Лількою передали хлопцям тухлі яйця і сказали, де і коли шукати Тамілу зі свитою.

Наші хулігани пішли на шкільний стадіон, а ми з Лількою і Асею непомітно послідували за ними, щоб побачити все на власні очі і насолодитись цим чудовим видовищем.

- Діано, а ти впевнена, що яйця протухли? - Поцікавилась Лілька.

- Дуже на це сподіваюсь, бо буде не той ефект.

Засівши у засідці, з якої чудово було видно стадіон, ми стали чекати.

Хлопці не забарилися. Вони підійшли з різних сторін, оточивши нашу королеву і її свиту і почали дуже швидко і прицільно кидати яйця.

Через кілька хвилин ми зрозуміли, що яйця протухли і смерділи так, що аж очі сльозилися.

Лілька знімала все на телефон, а ми з Асею насолоджувались видовищем. Яка краса! Віслючки верещали, як ненормальні, намагаючись заховатись одна за одною.

Рятуючись від смердючих яєць, ці дурепи навіть забулись про свою королеву.

Яке це було видовище... Я могла б годинами  на все це милуватись і насолоджуватись їхніми криками.

Наші хулігани швидко викидавши всі яйця, почали втікати. Ми з дівчатими теж вирішили забратись звідси від гріха подалі, бо віслючки своїми криками привернули занадто багато уваги.

- Далеко зібрались? - Почувся знайомий голос поруч.

Моє серце гепнулось десь у п'яти. Капець! Це ж треба так попасти?