25 Діана

Я вже закінчувала робити домашку, коли на подвір'ї почувся чийсь сміх.

Визирнувши з вікна своєї кімнати, я побачила зведеного брата, Артема разом із його новою пасією.

Ці двоє сиділи в альтанці, насолоджуючись прохолодними напоями і смаколиками та регочучи наче дикі коні.

Щойно я побачила Артема разом із тією козою, Риткою, настрій відразу зіпсувався. І чого він привів її додому?

Не могли в іншому місці поіржати? Я повернулась до навчання і спробувала сконцентруватись на алгебрі, але даремно.

Регіт дурнуватої Артемової подружки дратував мене так, що не було сил терпіти.

Зачиняючи вікно, я помітила, як мій зведений брат обійняв Ритку і щось  нашіптував на її слоняче вухо.

Від побаченого мене наче током вдарило. Як на зло, відразу згадалося те, які в нього сильні руки, приємні парфуми... Навіть його бісові кубики пресу пригадались.

Та скільки можна?! Коли цей клятий бовдур забереться з моєї голови?! Що за напасть така?!

Я більше не могла спокійно спостерігати за тією клятою, солодкою парочкою. Зараз я їм влаштую. Будуть знати, як милуватись в моїй улюбленій альтанці.

Роззираючись довкола і роздумуючи над тим, що ж його робити, я помітила нашого садівника, Сергія Петровича.

Він ще вчора бідкався, бо знайшов на одному із дерев осине гніздо.

Петрович стояв під деревом з довжелезною палкою і відром води. Схоже, що він збирався позбавитися від непроханих квартирантів.

В саду з'явилась наша хатня робітниця, Тамара і покликала Петровича пити чай. Садівник, почухавши потилицю, залишив свою малоприємну справу і пішов у дім насолоджуватись чаєм.

І тут у мене з'явилась чергова геніальна ідея. Я вирішила зняти осине гніздо з дерева, обережно донести його до альтанки і кинути під ноги нашим закоханим.

Поки я поспішала в сад, моя багата уява малювала чудові картини того, як мого паскудного зведеного брата і його подружку жалять оси. Я вже майже чула, як ці двоє верещать.

Мій настрій значно поліпшився і я взялась втілювати в життя свою чудову ідею. Я непомітно дісталась до потрібного дерева.

Мені дуже пощастило, бо осине гніздо знаходилось не надто високо. Озброївшись довжелезною палкою, я дуже обережно його  зняла.

Залишилось тільки донести гніздо з осами до альтанки, де сиділи наші закохані голубки, але все чомусь пішло не так і ситуація вийшла з - під мого контролю.

Не встигла я і кроку зробити, як на мене накинулись кляті оси і давай жалити, як ненормальні.

- А-а! Рятуйте! Ці чудовиська зараз зжеруть мне! - Заверещала я, розмахуючи руками і намагаючись втекти від скажених, кусючих комах.

Наступної миті хтось вилив на мене відро з водою і я заверещала ще голосніше. Розплющивши очі, я побачила Артема.

- Ти геть ненормальна?! Якого біса ти полізла колупати палкою осине гніздо, Діано?!  - Лютував він.

- Я хотіла допомогти Петровичу, - збрехала я і розревілась, розмазуючи сльози по обличчю.

- Знайшлась мені помічниця! Йди сюди, нещастя. Підемо до Тамари. Вона дасть тобі щось від алергії і подивиться, чи багато на тобі укусів. Може доведеться викликати швидку, - сердито промовив Артем і потяг мене за руку на кухню, де зараз знаходилась наша хатня робітниця.

Який жахливий провал... Мало того, що мій геніальний план не спрацював, то я сама ж постраждала.

Нічого... Діану Ділову так легко не зламати... Я їм ще влаштую.