22 Артем

Щоб позбутися дурних думок про свою зведену сестру, я запронував зустрічатись Риті Мельниченко із одинадцятого "Б".

Я дуже сподівався на те, що яскрава, вродлива брюнетка з ногами від корінних зубів допоможе мені швидко забутись про дрібне нещастя з кирпатим носом.

Але як можна забутись про капосну паскуду, яка постійно щось вчворить?

От якого біса було їй лізти до Таміли і видирати тій волосся?

Звісно, що через це у них з Лількою виникли проблеми з Пелехом. Про все це мені розповів Максим, бо я всі перерви між уроками проводив разом зі своєю новою дівчиною.

- Бачив би ти, Артеме, як твоя навіжена сестра схопила Тамілку за хвоста... Це було щось! У бідолахи мало голова не відірвалась. Я в шоці від того, яка ця дрібнота сильна. І Лілька Ворона теж встигла відмітитись. Коли Пелех кинувся рятувати свою принцесу, вона підставила йому підніжку. Рудий так гепнувся, що аж підлога загуділа.

- І чому цього разу у Діани з Тамілою виник конфлікт? - Поцікавився я

- Тамілка, як завжди, діставала нашу стипендіатку. Сміялась з того, що Аська ходила до школи зі старою сумкою. Тому Діана і втрутилась. Чого полізла? Ніби їй більше всіх треба?

- Думаю, що моя зведена сестра захищає Асю, тому що співчуває їй, бо і сама раніше жила далеко не в розкошах. Якось моя мачуха розповідала, що Діана з восьмого класу почала підробляти, щоб заробити собі кишенькові гроші.

-  Ого! Несолодко їй жилося... Можливо, що через це вона така злючка.

- Хто його знає, чому вона така...

Я попередив Пелеха, щоб він не смів зачіпати мою зведену сестру і її подругу. Він побурчав, але пообіцяв дати дівчатам спокій.

- Знаєш, Кошовий, я тобі дуже співчуваю. Жити під одним дахом з таким лихом, як Діана Ділова - це справжнє покарання, - співчутливо промовив рудий, похлопавши мен по плечі.

- Ти навіть собі не уявляєш, на скільки це жахливе покарання,  - промовив я, важко зітхнувши.

Говорячи це, я мав на увазі не лише її постійні вибрики, а й те, що останнім часом Діана не давала мені спокою, переслідуючи навіть у снах.

Щойно у нас закінчилися уроки, я зайшов за Ритою, бо ми з нею домовлялися піти погуляти разом після школи.

- Артеме, я вже готова йти. А ти? - Промовила Мельниченко, мило посміхаючись.

- Я теж вже звільнився, - відповів я, беручи дівчину за руку.

Ми з Ритою вийшли на шкільне подвір'я. Діану я помітив відразу. Вона стояла біля входу у школу і шоковано витріщалась на Олега Стрілецького.

Те, що цей йолоп припхався сюди, не обіцяло нічого хорошого.