20 Артем

Ми з Максимом вже майже дійшли до будинку, коли почулися голоси Діани та Лільки. Дівчата несли тацю з їжею в альтанку.

- Діано, ти ж казала, що ваша хатня робітниця ці сирники спеціально для Артема приготувала...

- І що?

- То навіщо ми їх взяли? Там же було повно іншої їжі...

- Щоб Артему життя казкою не здавалось, - промовила моя зведена сестра, заходячи в альтанку.

- Схоже, що ці дві доморощені лиходійки поки що обмежилися знищенням твоїх улюблених сирників і не будують моторошних планів, як захопити світ. Можемо повертатись на вечірку до Савіцького. Там саме веселощі почнуться, - прошепотів Макс, нахилившись ближче до мене.

- Ходімо.

Намагаючись не шуміти, ми з Максом вийшли з нашого подвір'я і поспішили назад до Савіцького. 

- Артеме, пішли шукати собі дівчат, - запропонував товариш, роззираючись довкола.

- Артемчику, а я тебе всюди шукаю! - Почувся поряд писклявий Алкин голосок.

Дідько! Тільки цієї біди зубатої мені зараз не вистачало.

Дивлячись на те, як Алка Войтенко міцно вхопила мене своїми загребущими руками, я важко зітхнув і добряче вилаявся подумки.

Навчений гірким досвідом, я чудово знав про те, що врятуватись від цієї липучки мені буде дуже важко. 

Алка боялась лише Діану, бо вважала, що та була несповна розуму і могла вчворити щось жахливе.

Тут з нею важко було не погодитись, бо моя зведена сестра - це ще те нещастя.

Хоча, якщо обирати між цими двома дівчатами, то я зараз волів би опинитись разом з Діаною, а не з цією акулою.

Мала пройдисвітка принаймні вродлива і на неї приємно дивитись... Стоп! Я не повинен реагувати на Діану, як на інших дівчат, бо вона - моя сестра. Хоч і зведена.

- Бачу, що свою дівчину ти вже знайшов, Артеме, - Сміючись, промовив Максим і чкурнув у напрямку басейну, де на шезлонгах лежали кілька довгоногих красунь.

Бісів паскудник, а ще друг, називається... Я йому ще це пригадаю.

- Артемчику, пішли танцювати, - запропонувала Алка і потягла мене за руку.

Проклинаючи все на світі, я поплівся за Войтенко туди, де танцювало кілька парочок.

Доклавши максимум зусиль, я примусив себе обійняти цю "неймовірну красуню". Відразу пригадалось те, як не так давно я танцював разом із Діаною.

Як на зло, мені згадалось, що її волосся смачно пахло малиною. Після цього в голову полізли думки про її осину талію, великі, гарні очі з довжелезними віями  і пухкі губи.

Куди мене знову понесло?! Більше жодних думок про це нещастя.

Треба негайно почати з кимось зустрічатись, щоб прогнати з голови всі ці дурниці.

Не вистачало ще запасти на власну зведену сестру. Навіть думати про таке не хотілось, бо це буде суцільний відстій.