10 Артем

Побачивши свою майку на одній із однокласниць, я мало не луснув від злості

Дрібна пройда вже дійшла до того, що почала торгувати моїми речами.

Була б її воля, то вона і мене продала б, влаштувавши аукціон.

Наздоганяючи це дрібне нещастя, я вже уявляв, як саме її покараю. Варіантів у мене було кілька і всі прекрасні.

Неочікувано Діана за щось зачепилась і впала. Моя зведена сестра так заголосила, що позбігалася майже вся школа.

Капосна хитрунка могла і вдавати, що травмувалась, щоб уникнути відповідальності за свої витівки, а могла і серйозно постраждати.

Щоб у всьому розібратись, я підхопив її на руки і поніс у шкільний медкабінет.

- Мені дуже боляче, - Схлипуючи, промовила вона.

Якщо б на її місці була будь - яка інша дівчина, то я б її пожалів, але від цієї капосниці можна було чекати всього, чого завгодно.

- Сама винна, - суворо відповів я.

- Ти злий... - промовила Діана, закусивши нижню губу.

Ця паскудна бідося була зовсім легкою, тому ми швидко дістались до медкабінету.

Зайшовши туди, я посадив Діану на кушетку і наша медсестра взялась оглядати її ногу.

- Що з нею? - Нетерпляче поцікавився я.

- Мені здається, що все добре, але краще відвезти її в лікарню і там все перевірити.

Я зателефонував батькам і сказав, що Діана впала. Не минуло і п'ятнадцяти хвилин, як вони приїхали.

Мій батько виглядав більше стурбованим, ніж мачуха.

- Як ти, Діано? - Схвильовано поцікавився він, щойно побачив цю бідосю.

- Жити буду, - відповіла моя зведена сестра, театрально зітхнувши. 

З такими талантами, їй прямий шлях в актриси.

- Артеме, чого стоїш? Швидше бери Діану і неси до мене в авто, - промовив батько.

Знову, підхопивши малу паскудницю на руки, я поніс її до виходу зі школи.

Дорогою Діана не забувала схлипувати і голосно стогнати.

Посадивши її в батькову машину, я повернувся на уроки. 

- Думаєш, що Діана, і справді, серйозно постраждала? - Запитав Максим, побачивши мене.

- Сумніваюсь... Підозрюю, що вона вдавала, що травмувалась аби не одержати від мене на горіхи.

- Так... Діана - це ще та брехуха і хитрунка.

- Ага... Справжня біда на мою бідолашну голову. Чому мені у зведені сестри не дісталась якась мила, спокійна дівчина?

- Навіть не знаю, що тобі сказати, друже. Схоже, що доля вирішила з тобою пожартувати.

- Які це жарти? Доля вирішила з мене познущатись.

Вчителька історії зробила нам з Максимом зауваження, щоб ми припинили розмову.

Після останнього уроку до мене підійшла найкраща і єдина подруга Діани, Лілька Ворона.

- Артеме, я поїду додому з тобою. У мене залишились речі Діани... Крім того, я дуже за неї хвилююсь...

- Добре, - неохоче погодився я.

Спілкування з Лількою Вороною не входило у мої плани і не викликало захвату, але іншого виходу у мене не було.

- Артеме, ти ж більше не сердишся на Діану? Вона не знала, що та дурепа, Олька Лесик, вирішить вдягти твою майку на урок фізкультури... Та й нічого страшного не сталось... - Промовила Лілька, щойно авто мого водія від'їхало від школи.

- А щоб робила ти, якби опинилась на моєму місці? - Поцікавився я.

- Пробачила б і зрозуміла, - Не задумуючись, відповіла Ворона.

Це ми ще перевіримо.... У мене з'явилось кілька ідей того, як провчити цих двох капосниць.