5 Діана

Поки Лілька пішла на кухню пошукати нам чогось смачненького, я збиралась швиденько прийняти душ і перевдягтись, але мої плани довелося змінити через стук у двері.

І кого це там так невчасно чорти принесли?  Двері відчинились і увійшов Максим.

Помітивши каяття і печаль не його симпатичному обличчі, я дуже постаралась і вичавила із себе кілька скупих сльозинок.

- Діано, вибач мене, будь ласка. Я не знав того, що ти не вмієш плавати...

- Як це не знав? Я кричала тобі про це так, що мало не вхрипла, - навмисно схлипуючи, пробурчала я.

- Я думав, що ти, як завжди, брехала, щоб уникнути покарання... - Розгублено промовив Максим, переминаючись з ноги на ногу.

Тут Максим мав рацію, бо брехала я частенько. Останього разу збрехала для Артемової, тепер вже колишньої, дівчини, про те, що він милувався з її найкращою подругою.

Я сподівалась, що вона накинеться на мого зведеного брата і видряпає йому нахабні очиська, але все пішло геть не за моїм планом, бо ця дурепа взяла і напала на свою подругу.

Битва між дівчатами  була, і справді, епічною. Ті дві дурні курки мало все волосся одна одній не повидирали. Оце ми з Лількою тоді насміялись.

Правда, мені за такі вибрики добряче влетіло від Артема. Я тоді кілька днів боялась із своєї кімнати зайвий раз вийти, щоб не потрапити йому на очі.

А потім ще й ті дві подружки, помирившись і розібравшись у ситуації, влаштували на мене справжнє полювання. Ми з Лількою ледь від них відбились.

- Собаки брешуть, а я можу лише трішечки перебільшити, - невдоволено промовила я.

- Діано, пробач мені...

- Добре, але щоб одержати моє пробачення, тобі доведеться дещо зробити.

- І що це?

- В ідеалі я б хотіла, щоб ти впав на коліна, бився головою об підлогу і зі сльозами на очах, благав вибачити тебе, але ти на таке не підеш, тому купиш мені брендову сумочку. Я трохи заспокоюсь після пережитого стресу і скину тобі фото, яку саме.

- Домовились, - відповів Максим, почухавши потилицю.

Виходячи з моєї кімнати, він мало не зіштовхнувся з Лількою, що несла повну тацю їжі.

- Вибач, - сказав хлопець, допомагаючи їй встояти на ногах.

- Краще забирайся звідси! Одні неприємності від тебе, Максе. Бачив би ти, як Діана плакала... Я ледь її заспокоїла.

Від гріха подалі, Максим драпанув від нас так, що за ним аж закуріло.

- Чого він хотів від тебе? - Запитала подруга, ставлячи тацю з наїдками на мою тумбочку.

- Максим приходив вибачатись.

- Ти не забулась стягнути з нього компенсацію за моральну шкоду?

- Ображаєш, подруго... Скоро у мене буде нова сумочка. Я піду прийму душ і перевдягнусь, а ти пошукай нам щось цікавеньке подивитись.

- Добре. Зараз я знайду якусь комедію.