3 Артем

Звісно, що бісова Діана припхалась без запрошення на мою вечірку. І не просто припхалась, а ще й притягла собою свою навіжену подружку, Лільку Ворону.

Мені дуже не пощастило не лише жити з Діаною під одним дахом, а й навчатись в одному класі.

Коли наші батьки одружились, то це нещастя перевели в ту ж школу, де навчався я.

Тепер я ніде не мав спокою від своєї нахабної зведеної сестри. Згадавши, що до закінчення школи ще цілий рік, я важко зітхнув.

Діана з Лількою поводились, як завжди, нахабно. Цих капосниць ні краплі не турбувало те, що їм тут були не раді.

Щоб зайвий раз не дратуватись і не псувати собі настрій, я вирішив на них не зважати.

Вечірка набирала обертів і я дуже швидко забув про тих двох дуреп.

- Арте, а то, часом, не Анька Вітренко? - Запитав Максим, вказуючи мені на високу вродливу блондинку в яскраво - червоній, коротенькій сукні.

- Так. Це вона... Гарненька... Я піду з нею привітаюсь, - сказавши це, я попрямував до білявої красуні.

- Успіхів! - сміючись, крикнув мені у спину Максим.

- Тобі теж гарно розважитись, друже, - відповів я.

Виявилось, що Анька дуже зраділа, побачивши мене. Трохи потанцювавши, я запросив її  прогулятись садом.

Наша прогулянка була досить короткою і закінчилась у моїй кімнаті. Я не став вмикати світло, бо нам з білявкою і без нього було дуже добре.

Після кількох палких поцілунків, я почув неподалік якийсь дивний шурхіт. Подумки вилаявшись, я, все ж, увімкнув світло, щоб поглянути, що ж там таке шаруділо.

Від побаченого у мене на мить навіть мову відібрало. На підлозі в протилежному кутку моєї кімнати сиділи Діана і Лілька, а біля них стояла велика миска з попкорном.

- Я виграла! З тебе двісті гривень, подруго! Я ж казала, що він ще до дванадцятої години притягне когось у свій барліг, - радісно промовила Лілька, вказуючи на мене рукою.

- Ти чого так рано припхався?! Не міг ще хоч п'ять хвилин десь повештатись разом зі своєю Барбі?! Я через тебе щойно втратила цілих двісті гривень, а це вже не жарти! - Невдоволено накинулась на мене Діана.

Я відчував, що закипаю наче чайник і от-от вибухну від люті. Схоже, що дві ненормальні подружки теж щось таке відчули і прожогом вискочили у коридор, не забувши прихопити свій попкорн.

- Ви цей... Можете продовжувати... Ми вас більше не потурбуємо, - почулося із коридору.

- І що це щойно було, Артеме? - Поцікавилась у мене Анька.

- Краще тобі не знати, - відповів я, відчуваючи, як у мене сіпається ліве око.

- Може, підемо потанцюємо, бо у мене весь романтичний настрій пропав? - Запропонувала дівчина.

Я погодився, бо і у самого була аналогічна ситуація. Яка тут романтика, коли тільки і думаєш, як прибити власну зведену сестру?

Біля басейну чулися крики. Навіть не дивлячись туди, я міг, точно, сказати, що це дрібна паскуда, як завжди, свариться з Максимом.

- Ти вже мене дістала! Схоже, що тобі потрібно трохи остудити дурну голову! - Говорячи це, товариш схопив Діану на руки і кинув у басейн.

Спешу я зрадів, що Діана, таки, одержала своє, але потім згадав про те, що ця мала біда зовсім не вміла плавати і кинувся її рятувати.

На щастя, я встиг вчасно витягти її з води. Капосна бідося була схожа на мокру курку. Злякавшись, вона тремтіла і обіймала мене наче рідного.