2 Діана

Мій зведений брат - мажорик і його придуркуваті друзі - це справжнісіньке золоте дно.

Гортаючи, щойно зроблені фото, я вже подумки підраховувала свої прибутки.

Чи могла я жити з Артемом Кошовим в мирі і злагоді? Теоретично це було можливо, але цей блазень сам все зіпсував під час нашої першої зустрічі.

Артем назвав нас з моєю мамою злиднями та звинуватив у тому, що ми полюємо на гроші його батька.

Ну, як після такої образи я могла нормально спілкуватись зі своїм зведеним братом?

Звісно, що ніяк. Наші з ним стосунки відразу не склалися.

Варто було згадати, як зверхньо і презирливо Артем Кошовий зазвичай дивиться на мене, як чудовий настрій відразу зіпсувався.

Цей самовпевнений йолоп вважав себе кращим від мене тільки тому, що йому пощастило народитися у багатій сім'ї із золотою ложечкою в роті.

Але це ж не можна вважати його власним досягненням. Що путнього зробив особисто він? Нічогісінько!

Лише жив у своє задоволення та розважався з такими ж мажориками, як і сам.

На відміну від нього, я почала підробляти ще з восьмого класу і чудово знаю про те, звідки беруться гроші.

Мої батьки розлучилися, коли мені ледве виповнилось п'ять років.

З дитинства я звикла до економії. Моя мама важко працювала на кількох роботах, щоб дати мені все необхідне.

Вона дуже не хотіла, щоб я почувалася гіршою від інших дітей через те, що зростала без батька.

З появою в нашому житті мого вітчима, Олександра Петровича, все змінилося.

Тепер у нас з мамою було все і навіть більше, але моя звичка заробляти гроші нікуди не поділась.

Я не втрачала жодної можливості розжитися грошиками, бо вони знадобляться завжди.

Особливо, свої, які можна витрачати на власний розсуд, не питаючись ні в кого дозволу.

Я дуже любила гроші, бо вони дарували свободу, до якої я завжди прагнула. Чим їх більше, тим краще.

Ожив мій телефон. Від несподіванки, я мало не впустила його на землю.

- Привіт, Діано! Чим займаєшся? - Почувся веселий голос моєї найкращої і єдиної подруги, Лільки.

- Привіт! Артем вирішив влаштувати вдома вечірку. Я обговорювала з ним деякі організаційні моменти.

- Знову вирішила збрити з нього кругленьку суму, погрожуючи, що все зіпсуєш, розказавши батькам?

- Так... Ти чудово мене знаєш, - Сміючись, відповіла я.

- Я б теж сходила б на якусь вечірку...

- Які проблеми, подруго? Приходь завтра до нас.

- Думаєш, що Артем Кошовий запросить когось типу нас з тобою?

- Наївна... Звісно, що ні. Але що заважає нам прийти самим? Чи ти забулась про те, що я мешкаю в одному будинку з ним?

- Щось я дуже сумніваюсь, що усі ті мажорики зрадіють нашій появі...

- То вже їхні проблеми.

- Якщо так, то я приїду. Люблю веселощі.

- Веселощі я тобі гарантую, подруго.

- Ловлю тебе на слові. До зустрічі.

- Бувай.

У мене вже з'явилось кілька цікавих ідей для майбутньої вечірки. Сумніваюсь, що мій нестерпний зведений брат їх оцінить, але нам з Лількою, точно, буде весело.