Розділ 7.

Попастися лікарям я б не хотіла. Але потрібно придумати план дій, як їх уникнути. І тихенько все замняти. Що ж робити? Думки хаотично бігали в голові. Я так задумалася, що навіть забула про присутність одного нахаби.

- З тобою все добре? У тебе якийсь задумливий погляд. Ти не забула, що я взагалі стою ще тут?

Точноооо. Як ж це я забула про нього?

- Прекрасна ідея,- і так зловісно посміхнулася я.

- Емм, що?

В який раз я заставляю людей заморожуватися, але це досить цікаво спостерігати.

- Знаєш, Дануся...,- протянула я,- я ж тобі одну послугу зробила, допомігши позбутися неврівноваженої Пінкіпай, тепер твоя черга, ти мені винний.

І так добродушно усміхнулася на всі 32. Ви би бачили обличчя Данусі, очі випадали з орбіт, а брови полетіли до неба.

- ЩО?

Йой та чому ви всі так тормозите, нема часу пояснювати. Тим паче, один з моїх псів-шукачів звернув в нашу сторону і крокує прямо на мене. Ладно, іншого виходу нема. Як почала гру, потрібно її завершувати, а це відчуття певного екстриму змушує кров бурлити, отримуючи певну дозу насолоди. Ловець больних втікачів (особливо таких, як я) вже наближається до нас. Поки Дануся ще не прийшов до тями, треба діяти. Все відбувається за секунди. Я близько підходжу до хлопця, різко тягну його до себе, одною рукою тримаючи за шию, а іншою за край його майки. Він напевно такого і не очікував. Сьогодні Дані не пощастило натикнутися на мою персону. Усміхнувшись про себе, наші губи знаходилися занадто близько і я прошепотіла «Це моя плата». І поцілувала цього незнайомця. Сказати, що я боялася чи соромилася, то відповідь «Ні». В перші секунди нашого connect я задумалася, а чи цілувала я когось до того, як опритомніла в лікарні, цікаво все таки. Спочатку хлопець розгубився по повній, а потім почав брати все під свій контроль, тим часом як я одним оком дивилася, чи пройшов той наглядач. Я почала відчувати досить сильний напор, але хлопчино, ти ще мене не знаєш, так як і я. Ну то таке, проте я не збираюся комусь піддаватися, у цю гру можна грати у двох. Я тобі не слабачка, я не гірша за тебе. Ну так, ці мої поривання вийшли дещо занадто, і принесли за собою не ті результати. Даня почав шарити своїми руками по моїй талії і я зрозуміла, що вже моя охорона пройшла. Ну і добре. Я відійшла від хлопця, відштовхуючи його. І останньою моєю фразою Дані було «Дякую за послугу» і підмигнула йому.