Мої вірші
Вірш 2
Про що шепочуть квіти
Чи відаєш про що шепочуть квіти?
Чому уранці всипані росою?
Про їх солодкі аромати,
Що ними марили з тобою?
Тут і про юності цвітіння,
Буяння пахощів і барв,
Про поступове зледеніння,
Бо час тому уже настав.
Такий у квітів всіх кінець,
Вони цього й не приховають.
Та знову зійдуться у танець,
Веселці шлях оповідають.
Весь ліс окутало мовчання,
Лиш хмари пару випускають.
А квіти тягнуться до сонця,
Голівки свої підставляють.
Вони так просто не зівʼянуть,
Бо людям серця зігрівають.
Своє коріння не ховають,
До щастя миті простягають.
Їх безпощадно виривають,
Самі того і не збагнуть.
Пелюстки ж руки пеленають,
Життя за радість віддадуть.
Чи відаєш про що шепочуть квіти?
Такі ж безслідно не зникають.
Вони розказують про те, як треба жити,
А люди часто забувають.
Відредаговано: 06.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
