-Та блін, це неможливо.
Вона знову проспала.
Не йшла, а летіла до універу і молилася щоб встигнула до 2 пари. На щастя встигла. 1 пара практично закінчилася і Мар‘яна чекала під дверима виходу Насті.
Підійшовши близько до дверей, почала прислухатися до звуків в кабінеті.
Відчинивши двері дівчина завмерла. У кабінеті не було нікого окрім вже знайомого їй Ореста Левицького, який сидів за столом ніби чекаючи , коли вона прийде.
Левицький встав і підійшов до неї. . Від цього їй стало не по собі. Чому він підходить? Чому так близько? Що відбувається ?
Ноги почали підкошуватися, Мар‘яна відчувала що падає. Чоловік непорушно стояв і дивився як Мар‘яна нахиляється і скрикнув коли дівчина штовхнула рукою великий вазон із шафи.
На щастя вазон не впав Мар‘яні на голову.
Дівчина не розуміла що відбувається. Її ноги почали підкошуватися і вона відчувала що падає назад, і зовсім забула про шафу де стояв великий вазон із улюбленими квітами їі хімічки.
Злопам‘ятний! Егоїст! Він все пам‘ятає. І чого вона те ляпнула ? Добре, що не викликав тата в універ. Ще хвилинку постоявши вона підійшла до дверей, щоб вийти.
І вона вибігла із кабінету.
Та навіть не знала, що створила собі кучу проблем.
#10285 в Любовні романи
#2498 в Короткий любовний роман
заборонені почуття, сильний герой та ніжна героїня, невзаємне кохання
Відредаговано: 23.09.2020