Розділ 2
Всі вийшли із аудиторії залишивши Мар‘яну наодинці із Орестом Дем‘яновичем.
- Ви бачу, любите багато розмовляти на парах і запізнюватися. Хіба це доречна поведінка для старости?
- Я не люблю запізнюватися, це вийшло випадково . Я проспала і доки приїхала, ще у мене...
- Досить ! Цього достатньо! - мовив чоловік. Я не хочу слухати ваші виправдання. Ви не так маєте поводити себе . Ви - приклад для інших. І ваші запізнення - це неправильні вчинки, розумієте?
- Раз запізнилася і що? Чого причепилися? Думаєте, стали куратором за один день? . Ви взагалі виглядаєте нашим ровесником. Думаєте, вас буде хтось слухати? - кричала від злості Мар‘яна і не могла вгамуватися.
- Ви закінчили? То це ви називаєте повагою до свого куратора і паралельно викладача англійської?
- Що , блін( вилаялася мовчки дівчина) . І він буде вчити її англійської? Тільки не це!!
- Я бачу, ви багато собі дозволяєте і я не можу дозволити щоб хтось так говорив зі мною. Я не ваш ровесник, мені 32 роки і я приїхав сюди щоб не тільки замінити вашого куратора, але і попрактикуватися у вашому університеті, вам ясно , молода леді ?
Мар‘яна кипіла від злості. Самовпевнений , егоїст, злюка. Чого він причепився? Бо я староста? Хм, не логічно. Бо я запізнилася? Теж не логічно! Що він хоче? Бісить мене.
- Я думаю у нас будуть чудові стосунки правда ж Мар‘яно Кирилівно ?
- Та пішли ви.
І вона вибігла із аудиторії. Чудові стосунки? А не пішов б він?
Більше пар не було тому Мар‘яна поспішила додому.
-Це був найжахливіший день в моєму житті . Все через цього козла.