Мої три крапки на прощання

Вік двадцять перший

Скорботі цій осінній позолота зайва ‒

спустошена її криниця доброти,

і ранить душу дощове світання,

позбавлене мирської доброти.

Палає розпач на руїнах свіжих,

в знемозі смирення не може знайти.

Вік двадцять перший, а людство і досі

все знемагає від глупоти…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше