Мої три крапки на прощання

Ви чуєте, люди?

Потяг часу в невпинному русі.

Стукочуть колеса. Зупинок нема.

Все тут близенько, на відстані думки:

минуле й майбутнє, весна і зима.

Забуто про дати. Квитки в одну сторону.

Симфонія волі в календарі.

Мов постріл у груди: «Готуйтесь на вихід!».

Й різниці немає: малі чи старі.

«Бажаєте вийти?» ‒ ніхто не питає,

лиш тінь промайне на холодному склі:

«Прощення й любов чи образи та зраду

душа проростила в родючій ріллі?»

Котиться потяг, несе крізь століття.

Чекаю в вагоні своєї пори…

Ви чуєте, люди? Б'ють дзвони небесні:

«Добро твори! Добро твори!»




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше