Минає літо. Зібравши в намітку
втрати і сльози, печалі й жалі,
всього надивилося: квітів і сонця,
смерті і горя на рідній землі.
Золотом хліба, бурштином гаптує
поля і лісочки, немов оксамит.
Захід і схід у піснях величає
під звуки карпатських трембіт.
З півдня на північ рушник вишиває.
Калинові грона вплітає в вінки.
У літопис славний воїном світла
вписує кров'ю нові сторінки.
Зраненим птахом, кружляючи в небі,
Славень співає під звуки копит.
Тримайся, країно, незламний народе!
Бійся розплати, лихий московит!
Відредаговано: 19.09.2023