Мої три крапки на прощання

Доріжка для всіх

Пахне хлібом смачним на всю вулицю.

Хто ж так рано розжарив піч?

Тиха старість вчиняла тісто,

В грубці топила усю божу ніч.

В двір ворота її нефарбовані…

Похилився на бік паркан ‒

Вже б упав давно в трави некошені,

Коли б поруч не ріс каштан.

Далі хатка за ним присіла.

Дах рум'яниться, мов пиріг ‒

Зачекався: чи гримне клямка?

Може, вийде й сама на поріг?

З нерозтраченої любові

Приголубить принишклий світ,

У пучечки дбайливо пов'яже

Зібраний вчора цілющий цвіт.

Рушниками із теплих споминів

Встеле доріжку ‒ тут старість живе.

Посміхнеться, розгладивши зморшки:

‒ Мого двору ніхто не мине…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше