Надто рано онуки наші стали дорослими,
Передчасно з'явилась на скронях дітей сивина,
Матерів лики світлі рано вкрилися зморшками ‒
Всіх зістарила клята війна.
Як же вам спиться, кати України?
Як же тримає вас досі Земля
Під розпачливий крик овдовілої жінки,
Що собою рятує від вас немовля?
Плач дітей вам воздасться сторицею ‒
Камінь спокути віки вам нести.
Вам не властиві ні чесність, ні людяність…
Ваш літопис ‒ вкрадений, поступ ‒ хрести…
Нам ‒ вільними бути Всевишнім наречено,
Вам ‒ жати віками полин каяття
За слід на шляхах світової історії,
Залишений вами з руїн і сміття.
Відредаговано: 19.09.2023