Розділ 7. Підробіток для мами в декреті

— Це ти що, так жартуєш? — вдавилась я, дивлячись на Маргарет, яка з виглядом підступно-ділового диявола сіла в крісло навпроти мене.

— Ніяких жартів, — з шаленою усмішкою заявила ельфійка саме у той момент, коли Славко, що заліз до мене на руки, засунув палець мені в ніс. — Від сьогодні ти будеш новою вокалісткою з ритм-гітарою та фронтом мого рок-гурту. Тож можеш тепер офіційно звертатись до мене «менеджерка»!

— Та годі, що за маячня? — зітхнула я, відтягнувши від обличчя лапку Славка, який продовжував реготати. І, діставшись безпечних манікюрних ножиць, почала обережно обрізати його кігтики, незважаючи на опір. Бо нічого таким дряпучим бути! — Ну, скажи, який із мене фронт рок-гурту?

— Офігенський! — Упевнено заявила сусідка. — Наша попередня вокалістка, яка займалася щодня по кілька годин, не була і наполовину така крута, як ти, вийшовши на сцену з гітарою вперше за кілька років.

— Ти перебільшуєш.

— Люба моя, коли мова заходить про грошики, я ніколи не перебільшую, — хмикнула вона. — І після того, що я побачила вчора в «Найтроуд», у мене взагалі немає жодних сумнівів щодо того, що ти рватимеш зали. А заразом і непогано так підробляти у декреті. Причому підробіток абсолютно безпалевний: гроші в конверті та гарантована конфіденційність. Використовуємо за основу той запрограмований у браслеті образ, в якому ти вчора була в клубі. Лише трохи відкоригуємо його, щоб був яскравішим. Замовлю своєму магу-ілюзорнику, щоб зробив у ньому кілька яскраво-синіх пасм у волоссі і яку-небудь татушку тобі туди ляпнув, для «впізнаваності бренду». І так про те, що ти виступаєш, ніхто не знатиме — ні чоловік, ні сусіди, ні взагалі хтось інший. Зручно, чи не так?

— І куди ж мені на час репетицій та виступів Славка подіти? — нагадала я про найбільш очевидну відмазку.

— А це взагалі не проблема! Неподалік живе моя тітка, яка все життя працювала вихователькою в дитячому садку і зараз благополучно плете светрики на пенсії. Я вже домовилася з нею, щоб заносити їй Славка перед репетиціями та концертами і забирати відразу після них. А чоловікові, якщо він прийде додому раніше за вас, говоритимеш, що ви просто гуляли.

— Вже домовилася? — Поперхнулась я. — Швидко ти, я бачу.

— Звичайно! І надалі не рекомендую тобі сумніватися в моїй спритності, — підморгнула Маргарет. — Аріно, я зараз цілком серйозно. Ти шалена, ти потрібна моєму гурту, і тому я від тебе не відчеплюся, поки ти не погодишся.

— А куди взагалі твоя попередня вокалістка поділася? — втомлено зітхнула я, ловлячи рученята синочка, які знову почали жмакати мої груди крізь кофту… ще й досить боляче!

— Довга історія, — сумно зітхнула ельфійка. — Ніколь стояла біля витоків «Чорних шпичаків». Саме вона зібрала перший склад разом зі своїм тодішнім хлопцем, який був гітаристом. Три роки тому я помітила їх та запропонувала стати менеджеркою гурту. Через рік вони розійшлися і хлопець пішов з гурту, заснувавши новий. Причому прихопив разом із собою ритм-гітариста та авторські права на музику, яку написав. Тоді Ніколь почала писати пісні сама… і вони були, м'яко кажучи, не дуже. Але їй вдалося десь вичепити класного нового гітариста, тож я не поспішала ставити на цьому гурті хрест. Навіть організувала кілька турів країною у клубах, на яких нам вдалося щось заробити. На жаль, в основному завдяки колишній славі старих пісень, відсутність яких на концертах публіку не особливо тішила. Квитки ми сяк-так продавали. Але, як не парадоксально, саме цей тур став причиною того, що Ніколь пішла, гучно грюкнувши дверима.

— Тобто?

— Поки ми їздили країною, вона серйозно запала на Рекса — того гітариста, якого привела замість свого хлопця. Звичайно, почала фліртувати, але він чи то справді не розумів натяків, чи то тактовно їх ігнорував. Зрештою, тур закінчився, ми взяли невелику паузу і збиралися почати роботу над новим альбомом. Але тут Ніколь... спробувала спокусити Рекса після репетиції. Причому не просто спробувала, а буквально притиснула його до стінки і мало не залізла йому у труси! Тільки-но отримала у відповідь на це настільки різкий і залізобетонний посил в сраку, що розпсихувалася, влаштувала скандал і пішла з групи незадовго до виступу в «Найтроуд», на який я вже підписала контракт. Повідомивши, що більше не потрібні їй «якісь невдахи». А днями я дізналася, що вона пробилася до якогось нового проєкту невеликого столичного лейблу. Я пробувала з нею поговорити, звичайно. Але на жаль, Ніколь заявила, що на «Чорні шпичаки» їй начхати, і нехай гурт тепер хоч вішається. Вона навіть не вимагала, щоб ми змінили назву або не виконували її пісні (можливо, просто зрозуміла, що все, написане нею, — собаче лайно). І ніби останній цвях у труну — в інший гурт вирішив переманити Рекса. І той повідомив, що як я найближчим часом не знайду нову вартісну вокалістку, він теж піде. Залишивши мене без яскравого гітариста, з одними лише басистом та барабанщиком. Ну а тоді вже гурт урочисто можна закопувати. Тепер ти розумієш, чому я, раптово знайшовши цю гідну вокалістку, чорта з два її випущу? Особливо почувши від неї таку розривну пісню!

— Та це ж просто…

Адже це просто мій кавер на популярну пісню одного з улюблених гуртів.

— Вона просто неймовірно крута! Адже в тебе в репертуарі є ще такі, так?

— Ну… начебто… — розгублено сказала я.

— І ти зможеш написати таких ще?

А зараз я саме так випала з дійсності. Тому що тільки зараз зрозуміла: у світі, де про Skillet ніхто чути не чув, мій кавер справді можна було видати за авторську пісню — як у тому фільмі Yesterday, де герой прокидається у світі, в якому ніхто не чув про Бітлів, і стає суперпопулярним, видаючи їхні пісні за свої.