Розділ 3. Знайомі незнайомці

— Стоп-стоп, серйозно? Все так просто? — Здивувалася я, зробивши ковток гарячого чаю з тонким запахом жасмину.

— Ага, простіше нікуди, — усміхнулася Маргарет. — Хоча не дивно, що ти не знала про це. Все ж таки, явище рідкісне і досить специфічне, особливо у людей — деякі магічні раси стикаються з цим частіше. Я сама в курсі тільки тому, що у двоюрідної сестри, яка одружена з вампіром, з її молодшеньким була схожа проблема.

— І ти кажеш, треба просто…

— Одягти на руку дитині браслет-обмежувач із регулятором, — кивнула ельфійка. — І той блокуватиме будь-які його магічні здібності до віку, коли він зможе їх усвідомлювати, контролювати та розвивати. Головне, не затягуй із цим, сходи до дитячої поліклініки, нехай там ваш педіатр призначить огляд у фахівця, а потім випише всі довідки, за якими ти зможеш отримати для Славка браслет.

— Ясно, дякую, — кивнула я, щиро радіючи тому, що проблема, можна сказати, вирішилася. Але дивно, що я поговорила про це з сусідкою, що зайшла на чай, раніше, ніж з власним чоловіком. Хай навіть із цим чоловіком все зараз було настільки туманно. Але після того, що я побачила вчора на прогулянці, морально зібратися для сімейної розмови знову не вдалося.

Про те, ким була та фея і про що вони могли говорити, я сушила собі голову весь минулий день... та й зараз ці роздуми не залишали мене. На свою біду, незадовго до потрапляння в інший світ я саме подивилася «Карнівал Роу». І тепер, бачачи фею, ще й поряд зі своїм чоловіком за незрозумілих обставин, за всього бажання не могла впоратися з логічними паралелями, які самі собою виникали в моїй багатостраждальній голові.

Хоча, звичайно ж, не тільки на феї Леронія була багата! Хоч люди і переважали в чисельності інші раси цього світу, але й нелюдів тут вистачало з лишком. Настільки, що перевага у бік людей була зовсім незначною. І цьому сприяло насамперед географічне розташування країни.

Спочатку магічні раси зароджувалися та формувалися на двох сусідніх континентах, тоді як люди мешкали на третьому. Але кілька століть тому сталося дивне явище, яке вчені-теоретики пов'язують із рухом магічних потоків у земній корі. Результатом його стало те, що три континенти за лічені тижні зблизилися і буквально «зліпилися» в одне ціле. Так різні раси, які раніше трималися окремо та помірковано контактували, почали активно спілкуватися, переселятися хто куди й налагоджувати близькі соціальні зв'язки. Змішані шлюби стали звичайним явищем, але діти, які народжувалися внаслідок таких, зазвичай з'являлися світ із расою одного з батьків, беручи лише незначні ознаки раси другого. Тому таких явищ, як ельфо-вампіри, або феє-перевертні, особливо і не спостерігалось. Так само, як і серйозних расових воїн, оскільки всі народи і так давно звикли до існування один одного в цьому світі, прокачавши ідеї міжрасової толерантності за кілька століть до події.

Що ж до Леронії, то ця країна знаходилась на тому самому місці стику трьох континентів. Будучи колись обмито океанами з двох сторін, вона розташовувалась на континенті Евраміка (де панували люди). І стала територією на мапі, до якої «пристикувались» континенти Міднайтел (на якому жили темні магічні раси) та Салнайтіс (де мешкали світлі магічні раси).

Тому не було нічого дивного в тому, що саме в Леронії найбільше змішалися докупи всі, хто тільки можна. І саме у столиці ця різноманітність грала найяскравішими фарбами.

— Гей, що ти робиш?! Тобі це не треба! — схопилася я, ледве не впустивши чашку з недопитим чаєм. Як і очікувалося, довго сидіти, спокійно жуючи печивко, не вийшло.

— Треба! — впевнено заявив Славко, відкриваючи комод, з якого почав викидати теплі речі, акуратно складені туди із зими.

Не бажаючи витратити наступну годину на те, щоб складати все це назад, я кулею помчала до синочка, спритні рученята якого потяглися за черговою річчю, яка там лежала.

— Ну ти і єнот! — Видихнула я, схопивши мого пролазу за зап'ястя, і втомлено закотила очі... а наступної секунди викотила їх з орбіт, як глибинний краб. Тому що роздивилась, що ж моя кровиночка щойно витягла з ящика комода.

Це був батіг! Найсправжнісінька батіг!

Очманівши від побаченого, я завмерла, впавши в глибокий ступор. З якого мене вивело жартівливе хихикання Маргарет:

— Ой-ой!

Стрепенувшись, я повільно перевела погляд на ельфійку, яка продовжувала собі хихикати в чашку чаю. Я ж швидко збагнула, що треба діяти і якнайшвидше прибрати цю штуку! А то культурна людина ще раптом подумає, ніби в мене є особисте життя.

— Синочку, а ну швидко викинь каку, — делікатно простягла я, легенько натискаючи Славкові на основу долоні — після цього він зазвичай розтискав руку і віддавав те, що нею схопив.

Спрацювало і цього разу. Тож я, відразу ж забравши батіг, швидко запхала його назад в комод... одразу закидавши все зверху щойно викинутими звідти светрами з найближчого секонду.

І ось тепер, закриваючи комод, я задумалася про досить неприємну, але від цього не менш цікаву тему: а звідки у мого чоловіка, мати його за ногу, батіг?!

Невже… невже й справді завів на бабу, яку цією штукою шльопає? Чому ж тут її тримає, а не в неї вдома? Сюди він точно нікого не водить — як мамця в декреті, прикута до чотирьох стін, я б однозначно помітила, приведи чоловік когось гоцати в сусідній кімнаті, поки я перу слинявчик.