Пролог

Прокинутися сьогодні було вкрай важко, після вчорашніх посиденьок зі своєю сестрою та її друзями. Звісно, я вже не те молоденьке дівчисько, яке могло відриватися до середини ночі, а на ранок бути у розквіті сил. У двадцять дев’ять усе кардинально змінюється й стан здоров’я та витримки також враховується у список змін.

Протягую стогін, слухаючи черговий рингтон будильника, а тоді незадоволено стягую пов’язку з очей й тягнуся за телефоном, аби прибрати цей шум. У квартирі тихо, отже, Поліна досі спить, або ж вирішила не прогулювати пари й встигла втекти з доми непоміченою. Вирішую не перевіряти наявність сестри, тому ховаюся за дверима ванної кімнати й наводжу марафет перед першим робочим днем тижня.

Бодун не дає про себе забути, виходячи на зовні у вигляді гикавки з противним присмаком, тому таблетка для зняття похмілля мені не завадить. Дідько, знала ж що не варто напиватися перед понеділком, але сестра вмовила і я не змогла відмовити, бо… та, бо усе в моєму житті, до біса складно, й мені конче потрібні якісь розради, аби не зациклюватися на нікчемності свого існування.

Видаю розчарований стогін, коли розумію, що гарячої води сьогодні не буде, а моє волосся у жахливому стані. Зціплюю зуби та пхаю голову під льодяні струмені, які миттю вкривають шкіру голови й викликають сиріт на шкірі. Це неприємно, проте за останні два місяці я звикла до таких сюрпризів від водоканалу. Після завершення кутаю голову у махровий рушник й після того, як ковтаю таблетку від похмілля, швиденько заварюю собі каву, яку так і не встигаю випити, бо вже запізнююся на роботу. Тому незадоволено цмакаю й сушу волосся феном, після чого замальовую синці під очима величезним шаром тонального й пригаю у класичний чорний брючний костюм. Сьогодні маю зустріч з новими клієнтами, тому повинна мати гарний вигляд. Врешті, дизайнер не може погано виглядати, інакше довіри до нього буде мало.

Надягаю годинник на зап’ястя й вилітаю з квартири, бо з заторами у цей час доби, я точно спізнюся. Під під’їздом чекає власний автомобіль, який змогла придбати сама, чим неймовірно пишаюся. Плідна праця та гарна зарплатня дозволили за кілька років відкласти на це маленьке чудо на колесах. Не те щоб моє авто було суперовою іномаркою останніх років. Ні, все зовсім не так, грошей вистачило на старенький Volkswagen Golf з механічною коробкою передач, проте і йому я щаслива.

Все ж, світ змилується наді мною, бо затори на дорозі не такі й сильні, які малювала моя уява та карта, і я майже приїжджаю вчасно. Місць на паркінгу перед офісом мало й тільки через те, що шукаю де припаркуватися я спізнююся на сім клятих хвилин.
Комп’ютерна база фіксує моє спізнення, від чого я напружуюся. Не люблю, коли вичитує начальство за це. Особливо, коли у нього немає настрою. Сподіваюся лише на те, що моє маленьке спізнення просто не помітять, або ж не візьмуть до уваги.

Викликаю ліфт й мчу на дев’ятий поверх, саме там знаходиться невеличкий офіс в якому я працюю. Ліфт доставляє у потрібне місце й двері відчиняються перед справжнісіньким вуликом, наповненим працюючими людьми. Колектив у нас дуже великий, попри невеликі розміри компанії, ми маємо дуже гарну репутацію у місті й через це замовлень вистачає, а тому потрібно багато робочої сили.

Кидаю сумку на своє  місце й швидко відкриваю ноутбук, аби почати працювати.

- Аліно, - Інга тут як тут. Це помічниця начальника й зазвичай ми не спілкуємося, бо вона занадто пихата й викликає неприємні почуття до себе. Як, власне, і зараз, її тон сповнений зневаги й це відштовхує. – Тимур Сергійович викликав до себе.

- Навіщо? – хмурюся. Не знаю для чого запитую, бо впевнена, що через моє спізнення. Все ж, наш начальник зробив для себе ідеальну базу для контролю над своїми працівниками. Інформація через наші пропуски доходить йому на комп’ютер та сповіщає. Іноді це дратує, проте так він налаштував в офісі плідну працю.

- Не казав, - пирскає та розвертається на своїх підборах й цокає у напрямку кабінету боса, поруч з яким знаходиться і її робоче місце.

Зітхаю й натягую шнурок з бейджем на шию та прямую до кабінету Тимура Сергійовича, який власне і є однією з причин мого нікчемного життя. Бо він чоловік моєї найкращої подруги, а я таємно у нього закохана...