Глава 15. А мене поцілувати?...

МАКС

Мені дуже хочеться зробити це зараз. Я знаю, що вона не зможе відштовхнути, не цього разу, я відчуваю це, впевнений в цьому на сто відсотків. Але після чергового поцілунку відсторонююсь сам.

Розплющую очі і дивлюсь на неї. Моє дихання збилось, я зараз думаю тільки про дві речі, і одна з них — знайти кляту вагому причину, чому я можу залишитись тут зараз, а інша… Клята причина, чому я не можу цього зробити, навіть якщо придумаю відмазку. 

— Коли ми повернемось до Києва… У мене є одна ідея, — кажу я на видиху. 

— Ти обіцяв  мені розповісти про Яра, — говорить вона. 

— Значить, моя ідея тобі не така цікава, як Яр? — я усміхаюсь. — Скажу щось одне з цього. Обирай.

 — А про Яра і про ідею разом? — торгіється вона. 

— Ні, тоді треба платити більше, — я облизую губи. — От тільки я зараз не візьму цю плату. Обіцяв. Тому обирай щось одне, а інше — іншим разом.

 — Тоді кажи про Яра, — обирає Кіра. 

Я знав, що вона обере це, відчував і не прогадав.

— У нього була жінка. Він кохав її до безпамʼятства. Готовий був все кинути заради неї, тільки щоб вона була з ним, — я зітхнув. — Думав, що вона кохає його, а вона зробила аборт, вбила їхню дитину і втекла за кордон з якимось кутюрʼє. Вона була моделлю, та й все ще модель. До речі, доволі відома.

 — І тому він такий.. дивний? — вона якийсь час не може підібрати влучного слова. 

— Він не вірить в кохання. Може, просто розчарувався в жінках, не знаю. Спочатку він взагалі весь час пив і спав з усіма підряд… Потім я придумав "ритуал" раз на місяць, щоб він нарешті припинив пиячити і взявся за розум. Інакше і фірма могла постраждати, він би все втратив, — я зітхаю. — На одному з "ритуалів", де ми з Яром придавались "гріху", ми і зустріли тебе. Якраз на попередньому.

 — Співчуваю, — я зітхаю. — Може, це минеться? Може, він зустріне якусь дівчину, яка його вилікує? 

— Я боюсь, що це навпаки може завершитись погано. Якщо того разу я зміг його витягнути, то коли це все повториться… Загалом, через це я і почав придивлятись до тебе. Ти мене злила, бісила тим, що можеш зруйнувати його знов. А потім… Та чому потім, доволі швидко, я почав думати зовсім в іншому напрямку, — зізнаюсь я. 

 — Ти хотів нас із ним звести? — вона морщить лоба, про щось розмірковуючи. 

— Ні, навпаки, не дати вам зійтись, — я усміхаюсь. — Думав, ти можеш добити його, якщо він закохається. Чи ти питаєш про "потім"? Потім я думав про тебе не як про частину порятунку чи знищення Яра. Це стало для мене відкриттям. 

 — А як про що? — вона все ще не розуміє. — Ти хотів, щоб я була з тобою, чи що? 

— Хотів, — я киваю. — В якісь миті, як от сьогодні, до того, як я зупинився, я хотів цього так сильно… Здається, я мало чого в житті хотів настільки ж сильно, як цього. 

— Але чому тоді ти зупинився? Щоб Яр не образився на тебе? Чи в цьому полягала твоя угода з Сашею? — вона запитально дивиться на мене. 

— Я не можу точно сказати тобі цього, — відповідаю я. — Та й собі, певно, не можу. Може, я просто вважаю, що наразі так буде правильно. 

Я дійсно не знав точної відповіді. Чи це було тому що я пообіцяв Саші слідкувати за Кірою? Чи тому що я не хотів, щоб Яр побачив зранку, що між нами щось було? А може була ще якась зовсім інша причина… Хоча, думаю, вся справа саме в дружбі, яку я не хотів втрачати. Перед тим, як отримати Кіру, Саша має мені це дозволити? Чи Яр має переключитись на когось іншого? Такі думки стають для мене якимось відкриттям.

 — Добре, що ти щирий зі мною, — Кіра зітхає. — Я б не хотіла, щоб ти говорив неправду, просто щоб не засмутити мене..

— Коли ми повернемось… Тоді я зможу робити все, що хочу, — я торкаюсь губами її щоки. — Якщо ти дозволиш. І коли я поговорю з Сашею.

— Ти хочеш, щоб я розійшлася з Сашею і почала зустрічатися з тобою? — запитує вона. 

Чи хотів я, щоб Кіра розійшлася з Сашею? Трохи раніше я б сказав "Так, сто відсотків, це те, чого я хочу найбільше", але зараз…

Я навіть знаю, що якщо скажу потрібні слова, так воно і трапиться. Мені достатньо сказати зараз "так", і Кіра стане моєю. Але чи дійсно я хочу цього? І чи вона сама хоче цього насправді?

— Я відповім на це питання тільки після тебе. Ти сама хочеш кинути Сашу? Якщо ти відповіси чесно, я теж не стану нічого приховувати…

КІРА

Наступного ранку ми заходимо до ресторану при готелі разом з Максом, і я ніяк не можу перестати думати про вчорашній вечір. 

Яр уже сидить за столиком і уважно дивиться на нас.

— Коли я лягав і коли прокинувся, був сам, — каже він нам. — Добрий ранок.

Хоч і каже такі слова, виглядає, ніби його ранок точно не добрий.

— Добрий, — Макс сідає біля нього. Він виглядає замисленим.

— Доброго ранку, — я відчуваю, що червонію під пристальним поглядом Яра. 

— Піду візьму вам сніданки, — каже Яр, встаючи з місця. Розвертається і йде, а ми з Максом залишаємось наодинці.