Глава 11. Я хочу, щоб ти визнала...

Мені дійсно хочеться забути про той поцілунок між ними, я не обманюю. Торкаюсь долонею її щоки і зазираю Кірі в очі. Вона облизує губи і для мене це як сигнал до дій. 

Я подаюсь вперед і торкаюсь губами її губ. 

Це дуже хвилююче. Саме сьогодні, саме зараз, це набагато більш хвилююче, ніж минулого разу. Серце калатає, як скажене. Я не хочу, щоб вона мене відштовхувала, хочу, щоб обрала мене, а не Сашу. 

Такі власницькі почуття і ревнощі зазвичай мені невластиві, але зараз я чітко вловлюю в голові цю навʼязливу ідею: "Не обирай Сашу".

Чому я думаю про Сашу, а не про Яра? Вона ж цілувалась зараз з Яром… 

Кіра несміливо відповідає на поцілунок, вона вся ледь тремтить. здається, хвилюється… Але вже за мить відсторонюється від мене. 

 — Ми з Сашею вирішили зустрічатися всерйоз, — каже вона з якимось викликом у голосі. 

Я зазираю їй в очі. Моя долоня все ще у неї на щоці. Хочу зрозуміти, що приховується за цими її словами:

— Не відштовхуй мене, будь ласка.

— Але для тебе я лише розвага, — вона зітхає. — І для Яра теж… Коли моя практика закінчиться, ви забудете про моє існування..

Я думаю про те, що не проти, щоб Яр забув її. Більше того, я все ще дуже хочу цього, але…

— Я не планував цього всього, мене просто тягне до тебе, я вже це не надто контролюю.

 — Може, варто все ж контролювати? — вона дивиться мені в очі. — Я зовсім заплуталась…

— Я подобаюсь тобі менше за Сашу? — я знов гладжу її по щоці. 

 — Я не знаю, — вона хитає головою. — Це все якось неправильно…

— Що ти відчуваєш, коли я торкаюсь тебе? — моя друга долоня гладить її по талії. 

— Ти ніби не чуєш мене, — вона вивільняється з моїх рук. — Кожен із вас думає лише про себе! 

— Кіро, стривай… — я беру її за запʼясток. — Я питаю про твої відчуття, де тут я думаю про себе? Коли ви не покликали мене, я пішов до клубу, — я зазираю їй в очі. — Підчепив там дівчину, ми переспали. Але все це було не те.

— Навіщо мені це знати? — вона зітхає.  — Я б хотіла, щоб стосунки починалися нормально, а не з затискань у кутках. Мені таке не подобається. 

— Пробач… Я приревнував, — я не відводжу від неї погляду. — Мені було самотньо, дуже самотньо вчора. І я думав про те, що ви були разом. 

— Хіба ми не маємо права бути разом? — запитує вона, зазираючи мені в очі. — Саша хороший хлопець, ти ж бачив його…

— Так, хороший, — я киваю. — Але чи ти дійсно хочеш бути з ним? Невже нічого не відчуваєш, коли я поруч?

Вона ковтає слину, і я розумію, що відчуває, хоча й не признається в цьому. Можливо, навіть самій собі не зізнається. 

— Ти теж хороший, — зрештою каже вона. — Але собі. Я не можу отак.. Зразу…

— Я хочу бачитись з тобою. Дай мені шанс. Саша не проти, я з ним говорив, — кажу я дещо схвильовано. 

— Коли говорив? — вона одразу насуплюється. — Тоді, коли Саша сказав, що ти хочеш ходити з нами на вечірки? Чи ще після того? 

— Поговорю і після, якщо ти думаєш, що його думка могла змінитись, — відповідаю я. — Я теж не хочу нікого обманювати, повір, — я переплітаю наші пальці. — Не відштовхуй, з усім іншим я розберусь, обіцяю.

— Добре, — вона киває. — А не міг би ти поговорити з Яром? Розповісти йому про все? 

— Як скажеш, — погоджуюсь я. — Хоча не можу гарантувати, що він більше не буде до тебе клеїтись. Схоже, йому ти теж сподобалась. 

— Мабуть, мені доведеться піти звідси, не завершивши практики, — вона зітхає. — Хоча мені дуже сподобалося тут, у вашому штабі…

— Через мене? Чи через нього? — я зазираю їй в очі.

— Через вас обох, — відповідає Кіра. — Не хочу, щоб ви посварилися через мене…

— Ми не посваримось через тебе, я тобі це гарантую. Не йди, будь ласка. Я не хочу, щоб ти йшла…

Дивна думка, бо спочатку все, чого я хотів, так це те, щоб Кіра пішла. А тепер, на диво, я цього зовсім не хочу. 

— Я б хотіла, щоб на роботі були лише робочі стосунки, — каже вона. 

— Добре, я не буду торкатись тебе тут, — я відпускаю її.  — Але Кіро, ти теж… будь хоч трохи чесною, — на цих словах я знов дивлюсь їй в очі. 

— Ти думаєш, я в чомусь тебе обманюю? — запитує вона трохи сумно. 

— Ні, — я хитаю головою. — я просто хочу, щоб ти визнала, що я теж цікавлю тебе, хоч ти і зустрічаєшся з Сашею…

КІРА

— Мені весело з тобою, — зізнаюсь я. 

А ще думаю, що мені подобається, як він цілується, але, звісно, не говорю цього вслух. 

— Якщо Саша і далі буде не проти, ти не будеш відштовхувати мене? — запитує Макс. — Не на роботі, так і бути. Якщо тобі це важливо.

— Добре, але якщо він буде не проти, — наголошую я. Думаю, що, звичайно ж, Саша буде проти… Тому моя совість буде чистою.