Глава 16. Кіра. Не зупиняйся…

 — Ти не образився, що я запропонувала Максу сходити кудись разом на наступні вихідні? — питаю я в Саші. 

— Він тобі подобається, — Саша притягує мене до себе і торкається губами мого вуха. 

— Це я йому подобаюсь, — кажу я, усміхаючись. — Але чому він тоді не подзвонив мені? Хотів перевірити, чи я зараз з тобою? Тому й набрав саме тебе?

— Думаю, так, — киває Саша, торкаючись долонями моєї талії під кофтинкою.

— Схоже, ця новина його не дуже порадувала, — кажу я.  — Хоча мені все одно. Я не збиралася з ним мати будь-які стосунки, крім робочих. 

— Мені здалося, що він тобі сподобався тоді, в "Перлині", — Саша зазирає мені в очі.

 — Та ні, ну, він прикольний, правда, але зовсім не в моєму смаку. Мені не подобаються чоловіки, які занадто косять під мачо… — переконую я Сашу ( а може, навіть, себе).

Саша усміхається і подається вперед, до моїх губ. Прикриває очі і цілує, притягуючи мене ближче до себе. 

Я відповідаю на поцілунок і думаю — може, він справді кохає мене? Тоді цілком логічною є та вистава з Вікою — Саша просто хотів змусити мене ревнувати. І йому це вдалось…

— Скоро в тебе не буде відбою від шанувальниць, — шепочу йому на вухо. — Мабуть, тоді в тебе вже не залишиться часу на те, щоб ходити кудись зі мною? 

Саша трохи відсторонюється від мене і зазирає мені в очі, але саме в цей момент таксі зупиняється і таксист нас перериває своїм "Приїхали". 

— У мене завжди буде час на тебе, — врешті-решт каже Саша і виходить з машини, а потім подає мені руку.

— Це добре, — кажу я виходячи і беручи його за руку. — Бо сьогодні я трохи приревнуввла тебе до твоєї фанатки… Навіть подумала, що ти поїдеш з бару разом із нею…

— Я хотів, щоб ти приревнувала, — зізнається він. — Але… Я б ніколи не залишив тебе саму в барі, — Саша знов обіймає мене і цілує. 

Ми стоїмо на вулиці прямо перед його підʼїздом. Вже дуже темно, далеко за опівніч.

— Зробимо селфі для твоєї матусі?  — піддражнюю я його. 

— Сьогодні ми робимо це не для батьків… Я дійсно хочу цього, Кіро. Давно, — він торкається долонею моєї щоки. 

— Дивно, але я теж, — тихо кажу я. — Дійсно хочу цього…

Саша знов цілує мене, але швидко відривається від моїх губ. Переплітає наші руки і веде мене до підʼїзду. 

Ми заходимо всередину, потім викликаємо ліфт. Поки він їде, Саша знов цілує мене. Він важко дихає, я відчуваю, що він дуже збуджений. 

Я й сама прямо тремчу від хвилювання. Ніколи не думала, що саме Саша так заведе мене. Ми ж завжди були просто друзями. Невже сталося щось таке, що кардинально усе змінило? 

— Може, нам щось підлили в випивку? — сміюся я, коли ми заходимо до ліфту. 

— Я ж казав, я хочу цього давно, — Саша притискає мене до стінки ліфту і зазирає мені в очі. — Я не жартував.

— Чому ж ти ніколи не зізнавався в цьому? Це Макс тебе підштовхнув? Маю йому подякувати завтра, — я проводжу пальцями по його щоці. 

— Так, можеш подякувати, — він усміхається і знов хоче поцілувати мене, але ліфт зупиняється.

Він тримає мене за руку і ми йдемо до його квартири. Один поворот ключа, і ми опиняємось всередині. Щойно двері за нами зачиняються, він знов цілує мене, ведучи мене при цьому вглиб приміщення.

Я вже нічого не говорю, здається калатання мого серця чути навіть Саші. Чому я так хвилююся? 

— Сподіваюся, Макс не зателефонує в найбільш несподіваний момент, — кажу весело, щоб приховати свій мандраж. 

Саша дістає свій телефон з кишені і показово вимикає його, а потім кидає на крісло спальні, куди ми якраз заходимо.

— Ти така красива сьогодні… — шепоче, знов торкаючись губами шиї і вкладаючи мене на ліжко, нависаючи зверху.

— Ти теж не такий, як завжди, — шепочу я. — Наче зовсім інший… Але мені подобається цей інший ти…

— Мені теж подобаєшся така ти, — відповідає він пошепки і знов цілує мене. 

Його руки торкаються мене під кофтинкою і я не втримую зітхання. 

Коли його губи відриваються від моїх і торкаються губами моєї ключиці, я обіймаю його міцно-міцно і притягую до себе.  

— Кіро… — шепоче, і знов цілує, гаряче і пристрасно, до мурах по всьому тілу.

— Не зупиняйся… — відгукуюсь я, поринаючи у якийсь розслаблено-піднесений стан. І він знов цілує мене, не зупиняється, а тільки ще більше розпалює…