Глава 12. Кіра. Розвідка

Не очікувала, що Макс виявиться таким прикольним. Я думала, що він весь час трясеться за свого друга, це ж треба — дозволяти йому відірватися на повну лише раз на місяць. Бідний Ярик! Я усміхаюся, думаючи, що досі продовжую жартувати, хай і про себе. Але, певно, післязавтра на роботі доведеться знову переходити до нудного стилю і обговорювати лише робочі питання. 

Але в мене ще є один вихідний день, тож треба його якось гарно провести. 

Я вирішую написати Саші. Хочу сказати йому, щоб не ображався на мене. Все одно той Макс для мене нічого не значить, а він завжди був і залишиться людиною, яка найкраще мене розуміє. 

“Що робиш?” — відправляю йому повідомлення, уже лежачи в ліжку. 

"Лежу. А ти?" — одразу відповідає він.

“Я теж, — ставлю смайлик. — Але щось не спиться. Сьогодні був гарний вечір, може, завтра ще кудись виберемось?”

"Давай, — погоджується Саша. — Але, певно, не в клуб, може, в бар." 

“Я не проти бару, який ти пропонуєш?”

"Певно, в "Гедоніста"? Максу теж напишеш?"

“А ти ревнуєш?” — усміхаюся я, хоч він мене й не бачить. 

"Не знаю. Чесно кажучи, коли він поцілував тебе, я, певно, вперше в житті реально приревнував… Це було дивне відчуття."

“Мабуть, якби якась дівчина поцілувала тебе, мені теж було б неприємно, — відповідаю я. — Ні, давай без Макса. Хочу просто поговорити з тобою, а з ним не вийде, бо ти знову будеш злитися.”

"Але коли він тебе покличе, я теж піду", — одразу додає Саша.

“Тю, з чого ти взяв, що він мене покличе? — дивуюся я. — Хто він, а хто я? Не думаю, що таке повториться…”

"Ти йому сподобалась, це видно. І взагалі… Він сам це сказав. Він планує наступні зустрічі."

“Так, а що він ще тобі сказав?” — я відчуваю незадоволення.  Не люблю, коли мене обговорюють за моєю спиною. Бач який, зустрічі планує, а мене він запитав, чи я захочу з ним зустрічатися? 

"Що йому було весело вперше за три роки, щось таке…" — відповідає Саша.

“Цікаво, чому йому три роки було сумно? — пишу я. — Може, тому, що він занудний? І лише ми змогли його розвеселити?” 

"Сказав, що справа в коханні. Але я тобі нічого не говорив!"

“А що з коханням? Макса кинула дівчина? Чи його почуття залишилися нерозділеним, і він три роки страждає? Бідненький, мені його вже шкода…”

"Фіг його знає. Сказав, що нерозділене кохання, а що там між ними відбулось, я без поняття."

“Ех, які ви, чоловіки, не допитливі! Якби він зі мною почав так відверто говорити, я б усе-все випитала! А ти, певно, сидів і дувся, як миша на крупу!” 

"Ну, колись розпитаєш, я ж кажу, ви ще будете зустрічатись, ось побачиш."

“Хіба що на роботі, — пишу я. — Знаєш, що він приносить Яру поїсти в його кабінет? Такий турботливий заступник, не довіряє цього секретарці чи комусь іще!” 

"Може, він і не така погана людина", — врешті-решт пише Саша. 

“О, він і тебе вже перетягнув на свій бік, — я знову ставлю смайлик.  — Буде прикольно, якщо він завтра і в барі з’явиться. Тоді в мене виникне манія переслідування…”

"Сумніваюсь. Якщо його не запросити, таке навряд вийде."

“А ти хочеш запросити?”

"Ні, чому це я маю хотіти його запросити?!"

“Відчуваю вину перед тобою за той поцілунок, — пишу я.  — Тобі було неприємно…”

"Ну, ми ж казали, у нас несправжні стосунки… Але так, я почувався… Дивно."

“Тому я й не хочу більше нікуди з ним ходити. Мені важливо, щоб ти почувався добре. “

"Якщо він тобі подобається, то ти маєш бачитись з ним. Ми ж домовлялись, що якщо хтось закохається, наша угода анулюється".

“Ну я точно не закохана в нього, — відповідаю я якось занадто поспішно. — Та й не збираюся закохуватись. Від усіх цих страждань-зітхань одні проблеми. Краще без них… Буду робити кар’єру, а якщо захочу десь потусити, у мене є ти.”

"Ну, це твій вибір. Я завжди "за" потусити, ти ж знаєш."

“Тоді до завтра? У “Гедоністі” потусимо так, як належить перед початком робочого тижня…”

Саша відправляє мені смайлик "ок", а після нього смайлик-місяць. 

Я теж відправляю йому “сонний” смайлик, але спати щось зовсім не хочеться. Думки крутяться навколо Макса. А що, як він справді цікавиться мною? І хоче зустрітися ще? Уявляю нас на романтичному побаченні, але щось не можу уявити. Весь час вигулькує Саша, а хіба втрьох ходять на побачення? 

Відкриваю Інстаграм і починаю шукати профіль Макса. Знаходжу досить швидко, роздивляюся фото, але майже всі зроблені в якійсь діловій обстановці, небагато тих, де він виглядає неформально. Та й то, придивившись уважніше, бачу знайомі обличчя і розумію, що то якісь робочі корпоративи. Обстановка інша, але все одно він трудоголік і тут. 

Гортаю стрічку далі й далі, бачу Ярослава на деяких фото і мимоволі розглядаю їх уважніше. Все-таки він дуже симпатичний. Шкода, що такий дивний, ще й зустрічається з Олечкою.