Глава 10. Кіра.

Я затуляю рота рукою. Але Яр уже почув мій голос. 

— Вона тут зі своїм хлопцем, він виступав, — каже за мене Макс. Задоволено усміхається і поглядає на мене з Сашею.

— З хлопцем? — перепитує Яр. — Яким хлопцем?

— Музикантом! — продовжує Макс і сміється. — Ми випадково зустрілись.

 — А, зрозуміло, — його голос звучить якось напружено. — Ну, передавай їм привіт. І хай Кіра не дуже довго гуляє, бо вона потрібна мені завтра на нараді. 

— Вони тебе чують, ми на гучномовці, — відповідає Макс. — Не переживай, я відвезу її додому.

— Добре, — швидко каже Яр. — До завтра, — і зв’язок переривається. 

— Чогось твій бос змінився, щойно почув твій голос, — помічає Саша.

 — Мабуть подумав, що це я з Максом пішла в клуб, — припускаю я.  — Може, ревнує Макса до мене? — мені стає смішно від цієї думки і я починаю реготати. 

Макс і Саша також підтримують мій сміх, а потім якось дивно перезираються і замовкають і знов дивляться на мене.

— Шеф спідничник ще той, — врешті-решт каже Макс, усміхаючись. — Якщо і приревнував, то точно тебе.

 — Але в нього є Оля, — я знизую плечима. — Ой, хочете прикол? Я заходила в п’ятницю до нього в кабінет і побачила, що Оля лежить на столі, а він її… того..

— Фу, не треба мені цих подробиць, — Макс починає жартівливо хреститись.

 — Мене ніхто не попередив, що треба обов’язково стукати і чекати п’ять хвилин, а потім заходити, — зітхаю я. — Тепер знатиму…

— Він за пʼять хвилин не впорається, — сміється Макс. — І навряд почує стукіт. Я зазвичай йому дзвоню в таких випадках. Ольку це дуже дратує.

 — Ой, треба й собі дзвонити, — я дістала мобільний і вдала, що набираю номер. — Добрий день, Ярославе Михайловичу, одягніться будь ласка, я заходжу…

— Підберіть Ольку зі столу і натягніть на неї труси! — підіграє мені Макс.

Я знову регочу. Такого веселого вечора у мене давно не було. Все ж, перше враження про людей часто буває хибним, я думала, що Макс — якийсь зануда, а він виявився дуже веселим і товариським. От тільки Саша якийсь не дуже радісний. 

 — Може, тобі ще випити? — я штовхаю його ліктем в бік. — Бо сидиш, як засватаний…

— А що мені вставляти, ви як ті дві пліткарки… — бурмотить Саша і замовляє ще склянку віскі. 

Йому одразу наливають і він випиває її залпом, а потім ще одну склянку, і ще… після третьої "добавки" торкається мого плеча і  якось дивно дивиться на мене:

— Кіро… А, Кіро… Ти ж вийдеш за мене, правда?

— Звичайно, — кажу я. — Якщо ти не будеш забороняти мені ходити в клуби. Я тільки на таких умовах згодна!

— Можеш ходити, — він вішається мені на шию і торкається її губами. 

— Ти будеш ходити зі мною, — кажу я. — Відганяти тих, хто до мене пристає...

— А цей? — Саша раптом невдоволено зиркає на Макса. — Він теж буде ходити?

— Ну, він з Яром зазвичай ходить, — я знизую плечима. — Але якщо буде вільний, то й його прихопимо, чому б і ні. Разом веселіше! 

— Здається, хтось набухався, — Макс усміхається, спостерігаючи за нами. — Певно, я маю завезти вас додому. Все ж, ви молодші, значить, я за вас відповідаю.

— Так, ти обіцяв Яру, що мене відвезеш, — кажу я. — А Сашу я самого не відпущу. Я маю за ним слідкувати, бо його мамця мене вб’є! 

— О, точно!  — Саша раптом дістає з кишені мобільний і вмикає камеру, а потім тягнеться до моїх губ. 

Я цілую його, а краєм ока дивлюся на Макса, яка буде його реакція. 

Він ледь помітно насуплюється. Між бровами зʼявляється маленька морщинка і він підтискає губи, а його руки схрещуються на грудях. 

— Досить лизатись. Давайте їхати, а то туди-сюди і ще дітей тут наробите, тоді вже шлюб буде не фіктивним, — бурмоче він.

— У нас тут поліція моралі, — кажу я до Саші. — Обережно, бо ще оштрафують! 

— Ой, вам не сподобаються мої штрафи, — каже Макс загадково. — Хоча…

 — Якщо це буде поцілунок… — раптом кажу я, а потім прикушую язика. — Ой, я, здається, справді перебрала. Їдьмо додому. 

Макс дивиться на нас із Сашею, я помічаю, що його погляд трохи темнішає, а потім… Він несподівано подається вперед і торкається губами моїх губ…

Я від розгубленості спершу завмираю на місці, а потім відсторонююсь.

 — Ой, — кажу і дивлюсь чомусь на Сашу….