Глава 9. Саша. Її бос, я і вона

Я якраз доспівую чергову пісню, коли бачу, що якийсь мужик тягне Кіру з майданчика. Я ставлю мікрофон і прямо зі сцени зістрибую до людей. Ті розступаються, вочевидь, здивовані такою поведінкою… Зараз мою групу якраз мають змінити, але я думаю не про це. Переживаю за Кіру…

Йду швидко і коли виходжу з натовпу озираюсь і бачу її на барі з якимось мужиком. Він торкається її плеча і мене це дратує.

Я підходжу ближче і торкаюсь його плеча:

— Це моя дівчина, відчепись від неї. 

— Ти казала, в тебе немає хлопця, — звертається незнайомець до Кіри. — Руку прибери, — а це вже до мене.

Дивиться з-під лоба, похмуро. Взагалі похмурий тип. Що він забув на такому концерті?

 — Це мій найкращий друг, Саша, — каже Кіра до мужика. — Він тут виступає і мене запросив.  — Тоді повертається до мене. — Сашо, це Максим з моєї роботи. Вибачте, я забула, як вас по-батькові, — вона знову дивиться на нього. 

— Той придурок, що притискав тебе до стінки біля кабінету боса? — я ще більше насуплююсь і стискаю руку на його плечі. 

Кіра, здається, ледь червоніє.

 — Сашо, заспокойся, — каже вона. — Ніхто мене не ображає, а тоді, біля кабінету, то просто було непорозуміння, і ми вже все владнали…

— Прибери, нарешті, свою руку, — той "Максим" роздратовано скидує мою долоню з себе. 

— Ви такі хороші друзі, що ти видаєш всю нашу легенду? — питаю я Кіру невдоволено.

— А з цього місця детальніше, — цей Макс починає усміхатись. — Що за легенда?

— Ти сам усе видаєш, — каже Кіра невдоволено. — Я думала, що чоловіки вміють тримати язик за зубами…

— Ти перша сказала, що я твій друг, — так само невдоволено відповідаю я. 

— А що, ти мій ворог? — вона усміхається. 

— Для нього і всіх інших я — твій хлопець, — я знов дивлюсь на мужика. 

Ну реально, в такому дорогому одязі, з таким годинником йому точно не місце в подібному закладі. Він тут як біла ворона.

 — Ну добре, — вона гладить мене по руці.  — Ти мій хлопець, тільки не психуй. 

— Я схожий на ідіота, який тепер на все це поведеться? — Макс сміється. — Що у вас за дитячі ігри?

— Просто наші батьки думають, що ми зустрічаємось, — пояснює Кіра. — І ми заради їхнього спокою підтримуємо цю “легенду”. Може, навіть колись одружимося. 

— Тому не клейся до моєї нареченої, — кажу я похмуро. 

Кіра сміється, немов я сказав щось веселе.

 — Хочеш щось випити? — питає вона в мене. — Я пригощу свого нареченого. 

— Чому ти ржеш з мене? Він до тебе підкатує, — я киваю на мужика. 

— Взагалі, я допоміг Кірі, коли до неї якраз "підкатували", — Максу, здається, теж весело, як і Кірі, вони обидва сміються з мене.

 — Так, до мене приставав якийсь мужик, от Максим мене від нього врятував, — каже Кіра. 

— Ну і чорт з вами, — я насуплююсь, чомусь мене дратує цей "Максим". — Де моя випивка? 

 — Тобі як завжди? — питає Кіра. 

— Давай…

***

Коли ми вже відриваємось на повну, пʼємо і танцюємо, я майже не відчуваю дискомфорту через цього "Макса". Схоже, він подобається Кірі, вона весь час дивиться на нього і усміхається. Дівчатам постійно подобаються отакі: старші, в брендових костюмах, з дорогими годинниками. Кіра — не виключення, хоч і не женеться за багатим кавалером. Але все ж мене бʼє укол ревнощів через те, як ці двоє дивляться одне на одного. 

В якусь мить ми знов відходимо від танцмайданчика і тоді чуємо, як на телефон Макса дзвонять.

Він дістає мобільний і усміхається, а потім розвертає екран до Кіри:

— Дивись, хто!

 — О, наш бос!  — так само жваво говорить вона. — Він що, і вночі обговорює робочі питання? 

— Певно, десь сам набухався, я зазвичай йому таке тільки раз на місяць дозволяю! Все ж, він публічна особа… Але інколи він зривається, — Макс приймає виклик і ставить "боса" на гучномовець. — Яре, привіт, як справи? 

Макс показує знак тиші Кірі, певно, щоб та мовчала.

— Привіт, — чується з динаміку голос. — А ти де зараз? Як і планував, завіявся в клуб? Шукаєш пригод на свою п’яту точку? 

— Типу того, — Макс усміхається. — А ти що? Не лежиш десь пʼяний, мені не треба тебе терміново забрати?

 — Я тверезий, — каже він. — Завтра важлива нарада, треба бути в формі. 

— Точно, завтра нарада, — виривається в Кіри. — А я й забула…

— Кіро? — здивовано питає Яр зі слухавки. — А ти що з ним робиш?...