Глава 8 Кіра. "В мене немає хлопця"...

Нарешті робочий тиждень позаду, бо атмосфера в цьому штабі вже мене стала трохи напружувати. Не те, щоб були якісь серйозні проблеми, але всі ті дрібні моменти змушували весь час триматися насторожі. 

Зате сьогодні я можу відірватися на повну. 

Запитую в Саші, з яким якраз листуємося:

“Може мені одягнути чорну перуку і сонцезахисні окуляри? Щоб твоя матінка мене не засікла?” 

"Ні, там не буде багатіїв, це не така вечірка. Не заморочуйся. Просто телефон не діставай =)"

“Журналістів теж не буде? — перепитую. — Бо це від них мені треба маскуватися…”

"Це просто вечірка з маловідомими групами. Клуб не крутий, звичайний. Не буде там журналістів. Тільки відвідувачі =)"

“Тоді я спокійна, — ставлю смайлик. — Заїдеш за мною?”

"Так, авжеж. Я трохи хвилююсь. Ти ще ніколи не була на моєму виступі."

“Я впевнена, що все пройде чудово. Мені подобається, як ти граєш!”

"Дякую тобі, Кіро. Все ж, з кожним разом впевнююсь, що ти будеш прекрасною дружиною =)" 

“Ти ще не покинув думку про одруження? Я думала, то був лише жарт…”

"Я говорив серйозно. Думаю, я ніколи не знайду нікого кращого за тебе. Але якщо ти у когось закохаєшся, зрозуміло, я не стану наполягати."

“Не думаю, що мені це загрожує, — відповідаю я.  — Я не створена для того, щоб закохуватись.”

"Кохання — не таке вже й погане почуття. Просто коли все закінчується, або тебе кидають, стає боляче. Дуже."

“Не хочу страждати, тож краще й не закохуватися”, — відповідаю я, фарбуючи очі. Останній штрих — і можна буде виходити. 

"От тільки якби ж можна було так просто взяти і вирішити, закохуватись, чи ні… Добре, я буду за півгодини. Але тобі доведеться трохи чекати там самій, нічого? Я буду готуватись до виступу." 

“Нічого, почекаю”, — відповідаю я. 

"Добре, тоді скоро буду…" 

***

У клубі, коли ми туди приїжджаємо, ще небагато людей. Вони збираються поступово, певно, перші — це друзі чи родичі тих, хто виступає, прямо як як. Я беру собі коктейль і стостерігаю за відвідувачами. І справді, схоже, журналістів тут немає, та кому цікавий виступ маловідомої групи? Можна розслабитись і отримувати задоволення від концерту…

Шоу починається, я кайфую, аж раптом чиясь важка рука опускається на моє плече. Я різко озираюся і бачу якогось типа, схоже, він вже добряче п’яний, бо очі в нього посоловілі, а волосся розпатлане.

— Ходімо потанцюємо? — каже він і тягне мене кудись. 

— Я не танцюю, — намагаюсь вирватися, але марно, його пальці немов з заліза. — Відпустіть, бо я покличу охорону, — кажу вже голосніше. 

— Ходімо, тобі сподобається, — він все ж сильніший за мене. А інші відвідувачі взагалі не звертають на мене уваги… Шкода, що Саша саме на сцені, він би точно прийшов на допомогу…

Аж раптом, щойно ми виходимо з великого скупчення людей, мужика хтось хапає за вільну руку і смикає до себе:

— Здається, вона не хоче йти з тобою, — чую я знайомий голос і відчуваю полегшення. Наступна думка, що Макс тут робить?

— Відчепись, я перший її побачив! — мужик намагається штовхнути Макса, але той легко увертається і ставить типу підніжку. Той падає, а Макс тим часом дивиться на мене:

— З тебе випивка. І взагалі… Де твій хлопець?

— В мене немає хлопця, — розгублено кліпаю очима я. Потім спохоплююсь. — Дякую, що допомогли. Пригостити вас?