Школа

 Найнудніша річ для Сашка-це школа, а він до неї зараз прямує. В думках в нього, тільки одне швидше б повернутись додому.

-Як би сумно це не звучало б, але це найгірший день в моєму житті.-тихо шепотів собі під ніс Сашко.

Перший урок в них алгебра. З алгебри він учиться нормально. Діти на уроці завжди погано поводилися , а коли учитель вже в класі німа тишина, єдина надія це на переписки. У Сашка не має друзів, й тому він чесно і слухняно слухає тему.

Алгебру він пережив, тепер українська, з якою також справився і отримав 10 за контрольну роботу. З іншими предметами в нього склалося також.

Він сьогодні був черговий з одною дівчинкою Мері.

-Привіт!-сказала Мері.

-Що треба?

Дівчина здивувалася за реакції хлопця, по натурі вона оптимістка і навіть хіпі.

-Що сталося?-запитала шокована Мері.

Якщо чесно ніхто не знав причини, чого в нього така поведінка, але я розкажу причину. Місяць тому його кинула дівчина, після цього в нього депресія.

-Нічого, прибирай швидше!-з Сашкових очей полились сльози.

Дівчина підмітала і не могла зрозуміти причину плачу.

-Чого ти плачеш?-питала Мері підмітаючи.

-Я нікому не говорив…-говорив він витираючи сльози.

-Але мені ти можеш довіритись!

-Добре мене кинула дівчина місяць тому!-з очей ще більше полились сльози.

-Я шкодую!

Дівчина обняла плачучого хлопця .Хлопець не був проти обіймів, але в клас зайшла подруга Мері і сфотографувала їх, після цього вийшла з кабінету.

Сашко перестав обнімати Мері і  продовжив прибирання класу, забувши про, те що тільки шо, вони обнімалися.

Рівно в 15:00 прибирання закінчилося.

-Бувай, нікому не розказуй про те що було!-сказав бездушно Сашко.

-Добре!-дівчина пішла в інший бік, а Сашко в інший.