Мої сусіди

Сусіди

Їхня сім’я проживає на п’ятому поверсі і рядом біля їхньої квартири є підвал, який веде на дах.

Батько Сашка вирішив перевірити, що там на верху, й тому проліз туди.

-Будь обережним, коханий!- сказала схвильована матір хлопця.

-Добре, не переживай!

Чоловік вже був на горі. Обережно пересуваючись він дійшов до антени. Біля антени стояв худий і високий чоловік і лагодив антену.

-Нащо, ви ламаєте антену?-запитав сердитий батько Сашка у майстра.

-Я не ламаю, а ремонтую!

Батько бачив, що в худого чоловіка була коробка з інструментами.

-Може, тоді допомогти?

-Я не проти!

Сашко і його матір півтори години чекали на ремонт і дочекалися. З-підвалу по сходам, гордо вийшли два чоловіка. Один із них був батько Сашка, а в другого в руці коробка.

Чоловік був молодим і красивим, також привітливим. Парубок жив на другому поверсі і був холостим.

Парубок випив чаю з батьками Сашка, а сам підліток тільки дивився і слухав розповіді сусіда.

-Як вас звати? - запитав Сашко.

-Хлопче, мене звати Коля!

Сашко зрадів, що познайомився з кимось старшим.

-Мене звати, Сашко! Мені 13!

-А мені 21, скоро 22!

Коля помітив, що Сашко самотній і депресивний хлопець, коли зайшов в хлопцеву кімнату.

-Емм…а чого в тебе така чорна кімната?

Підліток очікував гіршої реакції, тому відповів йому легко.

-Люблю чорний!

-Ясно! Радий був познайомитись, але мені пора!

-Мене завжди уникають!

-Ні, я просто занята людина, я думаю, що не треба тратити час на дарма!

-Ну, тоді бувай!

Коля простягнув руку, але Сашко обняв його.

-Без обнімок, ненавиджу любити! Любов-це біль!

Після цих слів він відкинув вбік Сашка і покинув його кімнату.

-До побачення!

-Емм…ну, до побачення!

Хлопець у своїй кімнаті сидів ошелешений від того, що сталося, вже був вечір, й тому треба лягати спати. Через п’ять хвилин, він тихо куняв носом на ліжку.