Я десятирічна ,дівчинка ,яка виросла на цих ,процесіях,,ми ходили ,несучи статую Богородиці#, і співали пісні . Запам'яталось особливо, такі,,За Україну ,за її волю ,за честь ,і славу за народ,,---,,,А папа у вічному Римі,,,- Хочемо бога ,він наш батько ,хочемо бога він ,наш цар,,,. І так далі,ці пісні були, дуже популярні ₴ в цей час. Це було,моє пізнання, незвичного ,світу,, я вчилась, і пізнавала його через ,дорослих. Пізніше ,бабусі не стало.Але люди розвивались,і тримались своїх моральних законів. Через роки, люди почали зневірюватись,через незалежність ,стало дуже важко ,жити Через безгрошів'я, почали Українці ,виїжати,за кордон,,у пошуках кращого ,життя що триває, і сьогодні...... Цю книгу, присвячую ,бабусі яка відіграла, велику,роль, вона пережилла Леніна ,Сталіна, усі часи ,і вона добре,знала,історію, яка творилась в Україні, А ще пам'ятаю, як ходила з подружками ,в клуб ,на танці, це було щось, дитинство найкраща, пора,у людини, якщо вона цікава, і щаслива, саме,таким воно було у мене,з безліччю пригод .історія творить сьогодення.