3 глава

В цей час, почали відкривати церкви, помелах які біли зачинені, і в наше село привезли попа, і почали люди ходити у церкву,  церква дерев'яна ,пам'ятка архітектури, яка має кілька століть.                   Коли моя родина, пішла ,у перший раз і останній, побачила що там інший догмат віри , залишки Москви,а ми хотіли підчинятись Папі Римському ,який у Римі.     І половину села ,припинили ,ходити у церкву, почався розкол у селі.    Село ,і люди ,з одного яі другого боку, гуділи ,як у вулику, кожний виказував свою ,правоту.    Бабуся знайшла ,вихід  порадила купити ,радіо ,де транслювалась служба,і ми почали по неділях слухати ,трансляцію служби.              Але довго  ,це не могло тривати.    Тоді бабуся, привезла,зі Львова ,священика  і ми просили , щоб дали ,правити по годині, поочередно .Та інша частина,людей ,накинулась на парафію ,назвали дебілами,їхня ненависть зашкалювала.                           Тоді той ,священик ,почав правити, у нас в хаті, так тривало якийсь час.   Тоді люди ,вирішили,ходити на цвинтар, там поставили, шалаж, з дощок з битою клійонкою ,і ходили на цвинтар ,де не було гробів ,на горі ,і сходились усі діти,візочками і мене мама вела ,за руку, там відбувались, служби.                                                                  Але врешті,решт надоїло ,ходити туди, парафіяни, вирішили іти правити ,на подвір'я церкви,біля хреста.    Тоді ми ішли, а інша частина людей,вже чекала , на нас ,і почались крики, не хотіли ,впустити на подвір'я ,церкви, доходило до бійки.,.Ми діти дивились ,на це з острахом,що роблять,дорослі.Але все ж ,вибороли ми такий завдяки міліції, яка була присутня .Зайшли ,н подвір'я , і священик правив.Відтоді ми ходили, на подвір'я, церкви правити, біля хреста.