Розділ 19

Марина стояла перед столиком клієнтки та намагалася пропускати повз вуха все, що та кричала. Проте гвалт стояв такий, що це було неможливо.

- Я на вас у суд подам! Закрию цю забігайлівку! - репетувала гостя.

- Ваше право, -  відповіла Марина.

- Якщо не вмієте якісно обслуговувати клієнтів, то не беріться не за свою справу…

Дівчина знову відключилася. Проблема полягала у тому, що цей столик обслуговував Денис. Клієнтка літнього віку виявилася справжньою відьмою. Принаймні, так сказав сам хлопець, назвавши відвідувачку «старою відьмою» прямо в обличчя. Та розлютувалася за якусь мить. Тоді Денис попросту утік на кухню та попросив Марину вийти обслужити «відьму». Правда, не сказавши причини власної відмови.

Дівчина, навіть не підозрюючи про підставу, пішла до столика и вже хвилин двадцять вислуховувала наскільки тут усе жахливо, і що персонал нікчемний. Складалося враження, що жінці байдуже на кого кричати. Дивлячись на Марину, у неї в очах була така ненависть, що молодій офіціантці на якусь мить стало навіть не по собі.

- Передайте власниці, щоб набирала у персонал корисних людей, а не лялькових білявок.

- Власниця тут, - поряд з Мариною з’явилася Альбіна, суворо дивлячись на відвідувачку, - не кричить будь ласка. Тут немає глухих, усі чують.

Зморщене обличчя жінки буквально перекосило від гніву, але Альбіну це не злякало. Повернувшись до Марини, звеліла тій йти на кухню та братися до діла.

Опинившись на самоті, дівчина ледь не розплакалася від образи. На Дениса, який таке їй влаштував, на стару відвідувачку, яка ненавиділа її з не ясних причин. Дівчина відчула, що втомилася від істини «клієнт завжди правий». Далеко не завжди…

- Марина, як ти? - запитала Альбіна, заходячи на кухню.

- Все гаразд, - дівчина повернулася до начальниці, зробила спробу посміхнутися, - ви змогли її заспокоїти?

- Ні. Вона пішла, сказавши, що порога нашого більше не переступить. За що я їй вдячна. Зробиш мені кави?

Марин швидко підійшла до каво-машини. За той час, що тут працювала, навчилася робити ароматний напій не набагато гірше Тимура. Поставивши перед начальницею латте, хотіла повернутися до миття посуду, але та знаком запросила її сісти навпроти.

- У тебе є подруги? - запитала Альбіна.

Це питання стало для Марини наче грім серед ясного неба. Ніяк не сподівалась, що сестра Тимура стане про таке питати.

Помітивши подив на прекрасному обличчі білявки, Альбіна промовила.

- Вибач, якщо шокувала. Не хочеш - не відповідай.

- Це не секрет, - Марина вже опанувала себе, - немає. Жодної.

- Мене це не дивує.

- Я робила спроби спілкуватися з дівчатами, але продовжувалося все це недовго. Не знаю, у чому причина.

- Я знаю, - промовила Альбіна, - особи жіночої статі не пробачають тих, хто вродливіший за них. Все на світі можуть винести, але не красу. Красу, яка належить не їм.

Марина мовчала, не зовсім розуміючи до чого веде Альбіна. Та продовжувала:

- По крикам старої калоші, зрозуміла, що образив її хтось із наших хлопців. Але тебе вона назвала «пихатою кралею». Я тоді ледве не розсміялася. Ця стара гримза просто зеленіла від заздрощів.

- Краще обійтися без таких сцен, - відповіла дівчина.

- Скажи мені, навіщо ти покриваєш винного? Хто вивів клієнтку із себе?

- Не знаю, - відповіла Марина.

- Все ти знаєш, - суворо сказала Альбіна, - допоки будеш дозволяти чоловікам собою користуватися, вони так і робитимуть.

Молодша співбесідниця задумалася. Останні слова Альбіні наштовхнули її на певні думки, щодо Віталіка.

- Я можу попросити у вас поради, - тихо промовила дівчина.

Та кивнула, відпивши вже трохи остиглу каву.

- Так. Можеш. Але не гарантую, що буду здатна надати тобі цю пораду.

- У мене немає вибору до кого звертатися.

Марина розповіла жінці про пропозицію, яку зробив їй Віталік. Звісно, промовчала про ті почуття, який проявляв до неї молодий художник, але Альбіні не потрібні були пояснення. Здається, цю жінку нічого не могло здивувати чи вразити.

Коли дівчина замовкла, співбесідниця також не вимовила ні слова. Марина чекала якоїсь підтримка, хоча б найменшої. Врешті решт, Альбіна промовила:

- Вирішувати тільки тобі. Ти можеш ризикнути, але знай: чоловіки часто обманюють, користуючись тим, що ми віримо у казки про красиве життя.

- У вас є власний досвід? - не втрималася Марина, але тут же схаменулася, - вибачте, це мене не стосується.

- Можливо, - холодно промовила жінка, - у мене до тебе буде лише одне прохання. Щоб ти не вирішила, не говори Тимуру. Він піде на все, аби завадити тобі поїхати. Мій брат скоріше зламає ноги супернику, ніж втратить тебе.

- Ви думаєте?

- Я впевнена, - жінка подивилася на білявку, у її великих очах промайнула роздратованість та нетерпіння.