Знешкодити вибухівку

Приснився: 31 січня 2023 року.

Отже, є сім'я: мама, син (років 35), його сестра (я) і в гостях у нас була його дівчина. 

Я слідкувала за тим, що відбувається немов з телефону на якому запущена гра, де потрібно врятувати людей з будинку, який забитий вибухівкою. Три маленьких вибухівки були в коридорі, який вів до кухні (там ми всі сиділи і пили чай з тортом, і спілкувалися), вони стояли одна за одною, і вели до найбільшої вибухівки. На найбільшій був таймер з відліком часу. Цю вибухівку встановив син. Я не бачила фрагменту сну, як він це робив. Я просто це ЗНАЛА у ві сні. Я водночас була і на кухні, і по той бік коридору, де можна було побачити таймер на великій вибухівці. Я не знала, чи не розуміла, що мені потрібно якось це зупинити, чи що, тому відлік останніх 5 секунд на великій вибухівці я запам'ятала чітко. 

До речі, хоча найбільша вибухівка мала таймер, а три маленькі ні, але це не завадило ЯКИМОСЬ ЧИНОМ (логічно, що це відбувалося проти логіки та законів фізики), спочатку спрацювати трьом вибухівка підряд (як ланцюгова реакція), і потім, незважаючи на таймер, спрацювала найбільша вибухівка. Що ж. Будівля підірвалась. Але я не прокинулась. 

Я знаю, що якщо ти вмираєш уві сні, то ти прокидаєшся, але цього не сталося. Далі, другу частину сну, я спостерігала за своїм братом, і його нареченою. Ми прокинулися на хмарах. У прямому сенсі цього слова. Ми на них лежали, а потім почали вставати. Людей, ще 30 було навколо нас, які також вперше прибули сюди, розглядали всіх і все. Попереду був замок, з кованими воротами. Немов рай. Саме такий, як нам показували в інтернеті. Хмари і небо були біло-рожево-сині-жовті. Скоріш за все на землі був захід сонця. Брат встав, взяв обережно свою дівчину під руку і вони пішли до воріт. У них були шикарні кімнати у цьому замку. Стіни з позолотою, фортепіано, високі рослини, все по-королівськи. Правда, я дещо дивне помітила спостерігаючи за цим всім: дівчина стала німою, беземоційною (немов тінню минулого), вона ходила по кімнатах, грала на фортепіано, але не усміхалася і мовчала. А мій брат, напевно, дуже її любив. Він знав, що робить і для чого це все. Він ходив навколо неї, усміхався, веселив її, він намагався зробити будь-що, щоб вона "ожила". А я спостерігала за цим всім, і мене немов не помічали. Коли я явилась на хмарах я ще побачила свої руки, а коли на мене глянув брат, то перетворилася на велику плюшеву іграшку у вигляді мамонта. Десь метр висотою була ця іграшка. Я не контролювала спочатку ці перетворення з людини на іграшку. Та й звідки знав брат, що ця іграшка на хмарах належить йому? Адже, навколо було ще багато інших людей. 

Я не пам'ятаю чи були дзеркала у замку, але те, що я перетворилась потім на людину, щоб допомогти братові повернути минуле - то факт. (А мама, до речі, більш не зустрічається у цьому світі хмар). Брат, зрозумівши, що не буде йому щастя тут, хоча з ним його дівчина, вирішує повернути минуле і не дати спрацювати вибухівкам у коридорі. З цього світу хмар, неможливо зв'язатися з минулим сном, чи з реальністю. НЕМОЖЛИВО. Ти просто тут живеш, їсиш, спиш, єдина розвага - піаніно. Твоє кохання - беземоційне, ходяче тіло. Твій дім - це декілька кімнат з королівським інтер'єром. Напевно, мій брат не все знав про цей світ.... 

Ми немов опинилися у глибокому сні, через 5 (приблизно) снів, тому ми й не можемо зв'язати з кимось. До речі, щоб "розфарбувати" своє проживання тут, можна було б спілкуватися з іншими людьми (ця ідея прийшла мені лише коли я прокинулась). Але так як я більшу частину сну простояла в кутку як іграшка, то я не бачила інтер'єр замку, де брат бере їжу (може з їдальні, чи йому привозять, як в готелях, до номера).

Одним словом, я змогла зв'язатися з минулим (точніше, з собою з минулого, яка сиділа за кухонним столом і їла торт), телефон був на кухні. І у світі хмар ми знайшли телефон, щоб попередити про вибухівку і як її знешкодити. А потім задзвонив будильник і я прокинулась. 

P.S. У реальному житті - я єдина дитина в сім'ї. У мене немає старшого брата. Проживання цього сімейного моменту, та ще й без тата - дивне. Але сон всеодно мені подобається. Він особливий. Бо він МІЙ.