23. Мінлива вдача

Збіг чи ні, але випадковий знайомий — це чудовий шанс потрапити в архіви майже непоміченою. Ми неспішно рухаємося коридорами архіву. Розмахуючи руками, Алліль розповідає про сьогоднішній ранок і якісь давні книги, які занесли не в той розділ. Розмова зовсім буденна і тому, мабуть, не викликає ні у кого інтересу. Ніхто з працівників архіву, що нам зустрілися, навіть не повертає голову в нашу сторону.

Хоча, може, справа в тому, що від деяких поглядів Алліль нібито ненароком прикриває мене своєю спиною. Перешкода з нього не особливо вдала, але цього вистачає, щоб ми без пригод дісталися до невеликого закутка з робочим столом. Тільки тоді я розумію, що і словом не обмовилася, навіщо прийшла в архіви, і не знаю, чому до цих пір йду поруч з Аліллем. Його балаканина дійсно приспала мою пильність.

— Ви дивовижних талантів людина, Алілле, — я озираюся. З усіх боків мене оточують тільки полиці з книгами, а робочий стіл завалений сувоями і письмовим приладдям. Ніяких звуків не чути: ні розмов, ні кроків інших архіваріусів.

— Чому ви так думаєте, Заступнице? — він відповідає мені здивованим поглядом: сама невинність, та й годі. Я не поспішаю відповідати на його питання, обходжу навколо робочого столу і заглядаю в розкидані папери. У Алілля жахливий почерк, але мені не потрібно розбирати все, досить і частини написаного.

— Тут зібрано чимало компромату на мого дядька: не зовсім легальні торгові угоди, дивні додаткові торгові умови, контракти, вартість яких завищена, поставки товару, яких насправді не було, передача нерухомості з рук в руки, пільги та подарунки... Зловживання владою, так би мовити…

Я ворушу руками папери, вихоплюю то один, то інший, проглядаю. Але і без повної перевірки зрозуміло, що Алілль зібрав більш ніж достатньо, щоб почати тиснути на дядька. А якщо територіальна рада виявиться повністю на стороні Леонарда Флейма, то з доказами можна звернутися до Зібрання Земель. Тоді-то стане в нагоді і моє небажане заміжжя. Ось тільки Левісу доведеться взяти на себе зобов'язання з управління землями Флейм. Але так буде справедливіше, ніж та ситуація, що є зараз.

— Так, все правильно, — киває Алілль.

— Я не вірю в те, що вам стало мене шкода... Це було зібрано явно не за один ранок.

— І знову ви праві. Я займаюся дослідженнями вже чималий час. Правда, актуальним моє заняття стало лише останні кілька днів. Після смерті оберега.

— Навіщо?

— Скажімо так, по-перше, я відчуваю велику повагу до вашого покоління Заступників. А по-друге, саме протекція вашого брата Аміра Флейма, хай візьмуть Предки його в свої обійми, дозволила мені, вискочці з Санеди, посісти досить високий статус серед архіваріусів. До цього мене, незважаючи на кваліфікацію, і помічником не приймали в архівах Фенікса, мовляв, занадто молодий, — ділиться своїм минулим Алілль.

— Амір замовив у вас розслідування? — я уточнюю для того, щоб підтримати розмову. Але всі мої думки займає нескінченна кількість можливостей, що саме і як зробити за допомогою цих паперів. У ситуації, що склалася, криється і небезпека: мені варто забрати докази перш, ніж дядько про них дізнається.

— Так, минулого року восени.

— Кому ще про них відомо? — мене дуже хвилює це питання. Але Алілль невизначено знизує плечима:

— Я не казав про свої дослідження і ретельно маскував ті папери, які брав. Так що нікому. Здається.

— Ви розумієте, що буде, якщо хоча б комусь відомо... — роблю я припущення.

— Ваша поява в архівах небажана, ви привернули увагу, — Алілль впевнено продовжує хід моїх думок і блідне. Я дійсно могла викликати занепокоєння тих, хто стежив за надмірно зацікавленим архіваріусом. Тоді в нас залишається не надто багато часу. Алілль кидається збирати папери і перебирати їх. Коли на столі залишається три оформлені стопки, я беруся за саму близьку до мене і питаю:

— Я можу ними скористатися? Захистити право нашої гілки Флейм? Відновити справедливість? Зробити те, що не встиг Амір ...

— Звичайно, Заступнице, — киває Алілль. — Жахи, які я зустрічаю в літописах і життєписах, охолодили моє серце. Вони зробили з мене прагматика. Але все ж дивитися в бік, коли мені під силу допомогти, я не можу. Та й навчений відповідати добром на добро. Візьміть документи...

— Дякую, — я притискаю папери до грудей. Мене охоплюють хвилі занепокоєння і страху: це давно не гра, але до цього у мене не було ні шансу, а тепер є.

— І ще одне, Заступнице Лайм. Я підняв договори між нами і Ф’юрінами за весь можливий термін. Якщо почекаєте, я принесу їх.

— Вони скасують мій шлюб?

— Можливо. Це може вирішити тільки Зібрання Земель.

— Але це можливо? — перепитую я.

— Так, — твердо відповідає Алілль.

— Несіть, — я чекаю, поки він зникне за стелажами, а потім падаю у крісло біля столу.

Це дивне і незрозуміле відчуття — очікування вдалого вирішення всіх проблем — захоплює мене з головою. Предки! Я затискаю рот руками, щоб не розсміятися. Всього-то потрібно заритися в архіви — не просто погортати пару древніх книг, а саме закопатися з головою. Всього-то потрібно знайти небайдужу людину, майстра своєї справи. Всього-то потрібно потрапити в потрібний час і в потрібне місце. Чи багато у мене шансів на подібне? Ні і ще раз ні. Але, може, смуга невдач нарешті закінчилася?