Мої слова не просто букви, залишені на папері

Не знаю...

Не знаю, чи живе в моєму серці кохання,
Але коли думаю я про вас, то на обличчі зникає серйозність.

І уста розпливаються у безглуздій усмішці.
Ще кажуть, що в очах з'являється не зрозумілий блискіт.

І серце кричить: "ТАК!" без вагань. І я зовсім не вагаюсь.
І лікарем бути не треба аби сказать:
"Ваш діагноз "Змирись, це кохання ".

Не думаю, що колись кохала я так,
Але вас покохати змогла, попри свою стервозність.

І хоч на вушко шепочуть мені небилиці,
Ще крізь думки про вас не зміг до мене наблизитись навіть кіт.

Та що там про душу казать.
Вона вами палає,
Так само, як я, коли випадково на вулиці ловлю погляд ваших очей...

Подобається

#2899 в Різне
#754 в Поезія

Відредаговано: 11.11.2022