Людина має 3 рольові зв’язки: зі своїм Творцем, зі самим собою та з ближнім. Підтримання кожного з них надає сенс нашому життю.
Віддати Богові те, що йому належить.
Використати те, що ми отримали.
Поділитися с ближніми тим, чим можемо
Любомир Гузар про сенс життя
За неписаними правилами та українською народною традицією, прийнято знати своїх предків до сьомого коліна. Ще у четвертому поколінні родичам не дозволялось одружуватися.
Документальне походження прізвища ГАТАЛЬСЬКИЙ
Оскільки різні документи Інтернету в поясненнях суперечать один одному, вирішив базуватися на датах
В листі Великого Князя Сигизмунда-Августа 1561.03.05, поміж іншими, Антоній Валентинович-Гатальський отримав селище Сазоновське і 5 земель: Карповщину, Малеховщину, Нечипорівщину, Тишковщину і Нарибовщину. Великий Князь 1563.07.05 надав ці землі, від озера Жалєзняк Жалєзнякамі названими, йому та нащадкам. Вірогідно, за ленним правом, як надавали і іншим подібним.
Рід шляхетний. Раніше мав подвоєне прізвище - прізвище з додатком – Валентинович Гатальський. Вірогідно, що спочатку були просто Валентиновичи. Потім частина роду, яка жила в Жалєзніках, стали писатися Валентиновичами-Гатальськими. Потім стали просто Гатальські. (з сайту білоруської шляхти)
Одна з версій: прізвище Гатальський утворене від прізвиська Гаталь. Воно веде свій початок від українського діалектного дієслова «гаталати» - «скакати галопом». Виходячи з цього, можна припустити, що Гаталем прозвали хвацького наїзника, або того, хто професійно займався верховою їздою. Інша версія — від прізвиська Катала Обидві версії до 1765 року, а перша - і до 1561 року.
Опис герба: у щиту підкова, в середині якої кавалерський хрест, зверху в підкову скеровані 3 стріли. Кольори по закономірностям нашої геральдики — поле блакитного кольору, підкова та стріли срібні, а хрест золотий.
Стріли та підкова - показують належність до лицарства. Мальтійський хрест - повідомляє про досвід участі в головних хрестових походах.
У 1773 р при виводі (після розподілу Речі Посполитої) Гатальські назвали цей герб “Золота вільність”. Існує польський герб з такою назвою, але він зовсім інший, чому Гатальські так назвали свій герб – невідомо. Може непорозуміння або плутанина.
Так що всі Гатальські – свояки. А родинне гніздо у них всього одне – Жалєзніки.
Железніки білор. Жалезнікі — селище в Світиловичській сільраді Вєтковського району Гомельської області Білорусії в 30 км на північний схід від Вєтки, 52 км від Гомеля. Раніш також згадувалось як Желєзовичи та Желєзняки.
Координати кам’яної церкви 52°45′14″ с. ш. 31°19′45″ в. д.HGЯO
На півночі — торфовий заповідник. Гідрографія ріка Беседь (притока ріки Сож).
Транспортні зв’язки по ґрунтовій дорозі, потім шосе Світиловичі — Гомель. Планування складається з кривої вулиці майже меридіональної орієнтації, яку на півдні перетинають короткі широтні вулиці. Забудова двобічна, дерев’яна, садибного типу.
Історія Жалєзнік
Знайдені археологами городища раннього залізного віку та епохи раннього феодалізму (на південно-східному краю, в урочищі Городок, на мису правого берега ріки), могильник (4 насипи на південно-західному краю, біля кладовища) и поселення епохи Київської Русі (на східному краю, на краю першої надпойменої тераси правого берегу ріки) свідчать про заселення цих місць з глибокої давнини. У писемних джерелах відоме з XVI віку як селище в складі Московської держави.
Після війни між Великим князівством Литовським та Московським, в наслідку мирної угоди, від 1503 року вся Гомельська волость а саме та частина Чечерської, що охоплювала Вєтківщину (включаючи село Желєзніки (Железовичі), відійшли до Московського князівства, і були включені в Стародубський повіт. Під правлінням Москви вся Вєтківщина залишалась до 1535 року, коли в ході нової війни Гомель був відбитий військами Великого князівства Литовського. В наслідку нової мирної угоди в 1537 році, Москва відмовилась від Гомельської волості. Північна Вєтківщина (включаючи село Желєзніки) не була повернена в склад Чечерської волості та залишилась в Московському князівстві. Ці умови пізніше були переглянуті, і в другій половині XVI віку північна Вєтківщина знову згадується, як частина Чечерської волості (1561р - Гатальські).
В інвентарі Чечерського староства 1704 року означена як боярське селище в Речицькому повіті Мінського воєводства Великого князівства Литовського з 15 димами.
В кінці XVII-початку XVIII століть. селищем Железняки володів «Речицький градський регент» Костянтин(-Антон) Грушецький (перш. пол. XVII в. — до 1733, з білоруської гілки шляхетського роду Грушецьких) та його нащадки.
Після 1-го розділу Речі Посполитої (1772 рік) в складі Російської імперії. По ревізії 1816 року околиця, в Рогачевському уїзді Могилевської губернії. Під тою ж назвою. В 1848 році у володінні поміщика Єзерського. Внаслідок пожежі 4 вересня 1883 року згоріло 149 дворів. Згідно перепису 1897 року була: Свято-Миколаївська церква (кам’яна), молитовня, школа (в 1907 році 45 учнів), 3 кузні, 2 вітряних млина, круподробилка, 3 лавки, трактир. В 1909 р. в Столбунській волості Гомельського уїзду Могилевської губернії, 3121 десятина землі.
В 1926 році село, діяли поштовий пункт, початкова школа. З 8-го грудня 1926 року по 16 липня 1954 року центр Железницької сільради Світиловицького, з 4 серпня 1927 року Ветковського, з 12 лютого 1935 року Світиловицького районів Гомельського (до 26 липняя 1930 року) округа, з 20 лютого 1938 року Гомельської області. В 1930 році створені колгосп «Пролетарій» та радгосп «Желєзніки», діяли 2 цегельних заводи (1932, 1933 роки), 4 вітряних млина, майстерня по ремонту сільгозпінвентарю (1933 рік), 2 кузні. Під час Другої Світової війни окупанти розстріляли 9 жителів, на фронтах загинули 72 жителя. В 1959 році в складі радгоспу «Світиловичи» (центр — село Світиловичи).
Відредаговано: 15.09.2023