Мовчання як відповідь

Наш сніданок проходив майже в повному мовчанні. Мері була сонна, Красуня задумлива, а я боявся, що вона зараз заговорить і станеться щось страшне.

Але вона мовчала.

Від чого мені здавалося, ніби страшне уже сталося, а я не помітив,  коли. На місце щастя від того, що вона жива, прийшло розуміння - світ для моєї дівчин вчора вночі знову розбився на скалки, тільки тепер порізана її душа. І вона не спішить розказати, що там сталося, і розділити зі мною свої спогади про той час в темряві й безнадії.

Я чоловік. І в мене дуже прості уявлення про те, як втішати дівчат.

Хотілося одразу витягти оксамитову коробочку з обручкою, запевнити, що тепер захищатиму від будь-яких кривд і негараздів.

Але  зараз, коли її розчарування в ідеальному Жанові таке болісне, як вона це сприйме?

І вперше в житті одночасно було страшно і поспішити, й не встигнути.

Морена дивилася на мене зовсім без докору. Хоч я дуже запізнився до неї й не затримав її убивцю. 

Очі її блищали занадто сильно, на щоках грав рум’янець, а вона куталася у теплий светр - намерзлася там у підвалі.

Як завжди я протупив. 

Тепер сидів і дивився на свою милу, вона - на мене. Може я теж червонів, не знаю. 

Не помічав часу.

Останні тижні були виснажливі, переповненні роботою через дедлайн, страхами через полювання на моїх дівчат, і ще вчора - жахливими годинами пошуку Морени. 

Тепер все це ніби обірвалося й віддалилося, наче було дуже давно. А нове ще не почалося.

Точніше все, що нас пригнічувало й тягнуло вниз, зникло. І ми наче злетіли кудись туди,  де нема ні турбот, ні страхів, а є тільки щастя сьогодні й зараз, без минулого й майбутнього.

Хотілося, щоб ця мить ніколи не закінчувалась. 

Впевнений,  саме тоді нам стало ясно, що ми більше ніколи не розстанемося, й уже не потрібні слова на підтвердження цього. 

Спогади про відчай і щастя якось переплелися, але не змішалися й досі, одночасно й ранячи, й зцілюючи.

Ця неповторна мить завжди змушує нас і згадувати щасливий час нашої незалежності від реальності, й наповнює  вишуканим болем, який теж має свою красу.

В ту мить я без жодного слова дістав темно-синю оксамитову коробочку, відкрив її й показав моїй дівчині обручку, став на одне коліно й простягнув руку  з перстеником до неї. 

Вона так само мовчки зняла з пальця Жанову обручку, поклала її  на підвіконня, простягла руку мені, я надів обручку їй на палець. 

Хоч би не загубилася прикраса, не сковзнула з тонкого пальця  - її руки ще більше схудли!

 Була б дуже погана прикмета, якби обручка спала. Я став забобонний у ці дні.

Мері  круглими від захвату очима дивилася на цю сцену, потім підійшла помилуватися сяйвом діамантику, взяла руку Красуні й піднесла вгору.

- Ма, ти гаряча, як камін взимку!

Тут і я нарешті випав з трансу  й помітив - щось не те. І цей неприродний рум’янець, і те, що їй холодно, коли  така спека.

Кинувся до аптечки, впустив її від хвилювання на підлогу,  термометр звісно розбився.

Торкнувся губами  чола Красуні. Дуже гаряче. 

 Мері побігла до сусідки за термометром, а моя мила ще щільніше закуталася в светр. 

Обійняв її, вона й справді аж палає. Що робити, в кого питати? 

Мері повернулася з сусідкою та легковажною Бекі, що зовсім не думала про дітей, а бігала й усюди пхала свого мокрого носа. В минулому житті вона явно  була видатною пліткаркою.  Але зараз хоч не гавкала і не заважала.

Температура виявилася критично високою, сусідка звеліла відвести дівчину під прохолодний душ і дала принесений з собою аспірин.

Ясно, що воно не могло просто так минутися - той холодний, темний і  душний підвал - не курорт, а ще розчарування надто болюче в тому Жанові. Може й страх, що її ніхто не шукає. Чи допоможе тут аспірин?

Доведеться дзвонити матері.  Звісно знав, що Красуні буде неприємна допомога від тої, що колись вказала їй на двері.  Але іншого виходу не було. 

Через ту страхову компанію навіть не ясно було, чи є у Морени медична страховка.

І адвокат не повернувся ще, хоч присилав заспокійливі повідомлення.

Мати звісно зраділа нагоді повернути тепло у наші з нею стосунки. Кілька раз майже сердечно висловила співчуття й стурбованість, запропонувала привезти хвору до неї. Вона й справді не зла людина, хоч і авторитарна. 

Тільки моїй дівчині зараз не можна було найменших негативних емоцій або спогадів. Не знаю, чому я собі це вбив у голову. Але лікаря довелося запросити до нас.

Він виніс вердикт - в клініку. Бо шок - то не іграшки, а ще й застуда, може знадобитися реанімація кожної хвилини й обов’язково треба психолог. 

- Ще не вистачало, щоб їй лазили в голову ваші психологи. Її все життя контролювали, колупалися у свідомості й несвідомості, щось там підкручували для своєї вигоди, а наостанок кинули в холодний підвал помирати. Вона й без ваших  психологів в порядку. Правда ж, ти в порядку?

Вона знову киває, але ні слова не каже.

- Вона не говорить ще відколи  була викрадена?

- Ні, зранку говорила. Може нарешті тепер змогла собі дозволити трохи менше ввічливості й трохи більше вибору, з ким говорити, а з ким -  ні. 

- Але в клініку - обов’язково. У неї може початися запалення легень від переохолодження й дефіциту кисню. І вона у вас якась зовсім виснажена. 

Морена  зверхньо глянула на лікаря, але не принизилася  до дискусій. 

Я знову обхопив її руками. Та що він собі думає? Їй і так погано, а він ще й висловлюється настільки грубо, що хочеться спустити зі сходів.

- У моєї нареченої просто астенічна будова, й вона  побувала в руках маніяка. І вона красива й струнка. Це називається так, а не виснажена.  В клініці вона буде дуже погано почуватися. Вона не любить чужих, а зараз ще й не в тому душевному стані, щоб вислуховувати ваші оцінювальні судження.

- Це не оцінне судження, молодий чоловіче. Ви викликали лікаря, лікар виніс вердикт. Дівчина виснажена, у неї анорексія, є загроза виникнення пневмонії. І висока температура від нервового перевантаження.