Адвокат розповідає про дещо дуже дивне

Здається моє покликання - бути секретаркою. Як  та красуня з платиновим волоссям в детективах про Мейсона.

Адвокат диктував, я писала, виправляла те, що йому або Себові не подобалося. І пройшло пів ночі, доки я зрозуміла, що тепер у мене попереду не один страшний суд, а мінімум три. 

А яка з них мені буде користь - так і не зрозуміла.

А я ж наче не блондинка, як та дівчина з детективів. Ну якщо не посивіла від жаху, коли кількість судів помножилася на три.

Мері спала, нагадуючи чи то янголят з золотими кучерями, чи то амурчиків зі старовинних картин з їх рум’яними  щічками з ямочами.

І мені було страшно тільки за неї. А за себе уже страшно не було. І навіть трохи смішно в очікуванні того, що писатимуть про ті суди.

Хтось може думає, що мене розпинатимуть на сторінках жовтої преси за те, що я присвоїла собі чужу книгу. Так може й було б, якби суд був один. Але тепер, після цих безглуздих позовів, всі писатимуть про рекламну кампанію.  І всіх цікавитиме, що саме я рекламую - свою чи Себастьяна нову книгу, компанію,  що виготовляє хайтекові будиночки чи кампанію за шрамування як прикраси для тіла. А може фільм, до якого ще не написано сценарій. І явно страхову фірму, що так скрупульозно розслідує всі обставини.

І те, що я переглянула своє життя, зрозуміла стільки всього і не хочу більше нічого рекламувати, то нікого не бентежить,  нікому не цікаво.

Я знову стаю ідолом для поклоніння красі, машиною для складання грошей в великі стоси. 

Мені знову треба виглядати на всі сто, а я вже не просто забула, як це робиться, а навіть згадувати не хочу.

Але звісно зроблю заради того, щоб відвернути від Мері загрозу.

Не знаю, чому адвокат впевнений, ніби то замахи на мене. Там же всюди була Мері.

А може то на неї полюють, а я просто випадковий свідок, і мне хочуть прибрати заодно?  Свідки ж ніколи нікому не потрібні - так у всіх детективах пишуть.

Звісно і містер геній,  і містер адвокат поблажливо посміхнулись і тільки що по голівці не погладили мене, ніби я - Мері й щойно  вигадала новий сюжет для коміксу.

Ясно, що адвокат не сприймає мене дорослою, бо  у батьки мені годиться. Хоча хто я така, щоб він думав такими словами. У батьки, смішно. Просто він набагато старший, дуже успішний і не хоче втрачати потенційно дуже вигідну клієнтку.  А та навіть школу не подужала закінчити, читає тільки контракти та ще  - це секрет - детективи, виписує довгі слова на папірці й розучує їх тижнями. 

Що ж, він правий. Якби я  ще до походу за страховкою до нього звернулася, то може й Мері би не перелякали спочатку ті копи, а тепер водій тої страшної машини, що мало нас не вбив.

Тому від адвоката я згодна терпіти зверхність. Хоч вона мене й ображає.

А от чому Себастьян так пхикає і мало в чоло не цілує , ніби я тільки що віршик прочитала на стільчику й слова не переплутала? 

Хто тільки що рідну матір запідозрив в такому страшному? А тепер вдає з себе такого ж крутого, як і адвокат.

Бісить.

Менше з тим. Ще не світало, а всі наші позови було записано, вичитано й схвалено  адвокатом. переслано з мого телефону на адвокатський.

Чому не з Себового, у якому ми редагували його книгу?

Не знаю. Я спочатку взялася за нього, але адвокат сказав, щоб писала у своєму.

 Він іноді такий принциповий у зовсім незначних дрібницях, що я навіть не стала питати, чому так треба. 

Перевіривши все ще раз, навіть наші електронні підписи, адвокат зажадав ще лимонаду і льоду, а також хоч чогось поживнішого за  мої зелені крекери.

Поживніше! Та в них білку, як у м’ясі. І ще вітаміни та  мінерали з мікроелементами. Адвокату скоро лікар пропише дієту від надлишкової ваги. Жаль бере слухати, як він сопе, коли підіймається всього лише на нашу мансарду. Чому, от скажіть, чому жартувати про анорексію можна,  а про таке сопіння або  черевце, як в адвоката - то бодішеймінг?

Але наш кругленький захисник одержав усе, що хотів. І лід,  і лимонад, і тости з сиром. І ми всі - навіть я - одержали каву.

Як Мері не прокинулась від кавового запаху? Я б прокинулась і пришла її пити, навіть якби померла уві сні.

Ви ж розумієте, що писати позови страшно нудно. Нудно і страшно заразом, якщо ви розумієте, про що я кажу.

А цікавість до того, що можна було взнати такого, чого ніхто не знає про Жана й Себастьянову мати, які на виду і завжди відкриті для перевірок і спілкування?

Адвокат ще помучив нас трохи, дегустуючи сир з видом смертника, якому на вибір запропонували  отруєння або  розстріл. І він тепер жалкує, що не вибрав миттєву смерть від кулі.

Видимо щось прочитавши з виразу наших з Себом облич, адвокат примирливо сказав, що йому доводилося їсти й набагато гірші сири, відкусив добрячий шматок від тосту з джемом, запив кавою, прожував уже з видимим задоволенням і почав.

- От кава у вас точно чудова. Одразу видно, що робив її не Себ,  великий білий маса, а наша чарівна уродженка Венесуели. Там все ще поважають кавову культуру. Але - не ображайся Красуне - найкращу в житті каву я пив у Парижі.

- Я б могла з вами посперечатися про це, але не буду. Бо  зараз помру від цікавості. У Парижі ви ж не тільки каву дегустували?

- Ви дуже прониклива дівчинка. І дозволю собі тільки додати, що той хлопець позаду вас - вам точно не пара. Бо тільки ми з вами, Красуне, споріднені душі. І можемо відрізнити смак гарної кави від бурди, що подають у сусідній аптеці. А він? - адвокат осудливо глянув на Себа. - Ні,  він не може і не зможе.

Себ засопів якось надто ображено, як для людини, над якою невинно покепкували. Ну справді, що такого в тому, що хтось п’є каву просто щоб прокинутись, а не заради її смаку?  

Але Себастьян чомусь піднявся, поставив свій стілець майже впритул до мого і з впертим виразом на обличчі втиснувся в нього, практично торкаючись мене боком.  

І так спекотно, а він ще й сам гарячий. А коли адвокат почав свою розповідь, Себ  ще й ручиську свою поклав на бильце балкону. Ніби йому тісно й рука не вміщається. А виглядає так, наче він мене обійняв на виду у сусідів.