Адвокат дає урок фантазерам

 - Чи викликати таксі, чи вертатися пішки, бо тут недалеко?  - спитав Себастьян. Ми трохи вагалися.

Навіть Мері забула про вершки з цукатами.

А я пам’ятала тільки одне - один раз  смерть майже доторкнулася до нас з Мері, але її відігнали Себастьян і адвокат.

І вони не раз попереджали, що  нічого ще не скінчилося. А я сховалася, як равлик у свою крихку мушлю, і сподіваюся, що воно само минеться.

Через це Мері знову перелякали, а могли й покалічити, якби зіткнення справді сталося.

Так більше не може тривати.

- Себастьяне, у мене до тебе важливе прохання.

- Я весь увага, моя перелякана няня для Мері.

- Я справді перелякана. Тому треба пройтись пішки, щоб той переляк вийшов з нас по дорозі. Ми більше не будемо боятися, правда, Мері?

- Правда. Я уже майже не боюся.Тільки нехай нас краще тато возить до бабусі. А не таксі.

- Ого, дівчата, скільки прохань. Аж цілих два. Але я сьогодні дуже щедрий і виконаю обидва. Ходімо пішки. А їздитимемо поки що на моїй старій машині.

- Насправді моє прохання було інше. Я його хотіла пояснити поки ми йдемо. Я хочу, щоб сюди прибув адвокат. У моєму контракті написано, що можу розраховувати на юридичну підтримку.

- Не можу відмовити такій жалісно худорлявій дівчині у такій дрібниці. От я зараз лясну пальцями - бачите? І поки ми дійдемо, твоя, Мері, кучеряв подружка і виданий детектив сучасності, тобто Бекі, притягне пана адвоката прямо під  наші повиті плющем сходи.

Мері зробила очі круглішими за коло й повірила цьому дурисвітові. Нічого собі жарти в такий момент!

- Містере письменник, розумію ваш сарказм і не чекала, що ви моментально це зробите. Але  не треба обманювати дитячі очікування. Мері засмутиться, вона дуже серйозно ставиться до подвигів Бекі.

- Ви дуже строга няня. Причому не з вашою підопічною, а зі мною.  Я не обманював Мері й говорив без усякого сарказму. Ще пара кроків, і ви самі все побачите. І ще - дуже радий що ви нарешті вирішили звернутися до фахівця, а не займатися самодіяльністю.  Бо без нього може вийти те ж саме, що і в страховій фірмі.

Страховку мені й правда досі не виплатили. Перевірка ще тривала, а працівник, що займався моєю заявою, прозоро натякав, що ніякої шкоди мені те, що відбулося на острові, не завдало. Зі мною прагнуть підписувати контракти, мою зовнішність і шрамування наслідують тисячі й так далі.

Я не впала у відчай тільки тому, що навіть якби виплату здійснили, то вона б залишилась під контролем фонду. Оскільки страховка була оформлена давно і вважалась би спільним набутком з Жаном.

Але в цілому Себастьян правий. Я знаю, що маю отримати велику суму в разі травмування. Але без адвоката не можу розібратися, чому виникли перешкоди в цьому ділі.

Ми швидко наближалися до нашого теплого й безпечного гнізда у мансарді. Страх потроху відпускав, Мері уже почала вигадувати нову історію про  чудесний порятунок, аж тут ми побачили справжнє диво.

Пана адвоката власною персоною, вдягненого, як на прийом. Навіть у лакових черевиках, які зараз піддавались агресії білявої бестії - Бекі.

Мері була готова до дива і просто тішилася могутністю свого неймовірного тата й тим,  яка Бекі розумна й винахідлива сищиця.

Адвокат, здавалося, теж всім як завжди задоволений, особливо можливістю посидіти серед зелені й відпочити від своєї звичної біганини.

Себ удавав, що зовсім не тішиться справленим на мене враженням, але майже видимий за його спиною  павичевий хвіст, розправлений так щоб, можна було легко роздивитися кожну блискітку,  видавав з головою його задоволення.

Бекі кинулася до Мері, з обуренням розповідаючи своєю собачою мовою про негідника, що хотів без дозволу Мері забратися в мансарду. Мабуть, щоб поцупити книги про пригоди відважної сищиці. 

- Он дивись, яка пика бандитська й черевики слизькі, навіть вкусити не можна. - так і чулося в скавулінні й гарчанні відважної болонки.

- О, Мері, то твоя подружка? Не знав, що тобі дозволили собаку. 

- То моя подруга. Але собаку мені не дозволили. - Мері з докором глянула на тата-супермена. - Це Бекі, вона живе в сусідньому домі. Вона дуже хоробра й розумна. І ще знаходить всі м’ячики, що ми з ма загубили. І вона любить коли їй чухають за вушком.

- Он воно як. - адвокат посміхнувся, але чомусь не спішив чухати вушка білявої бестії. - Значить то не ти порушуєш правила утримання собак, а твоя сусідка? Це прекрасно. Бо я б розчарувався у тобі, Мері. Ти ж законослухняна дівчинка і ніколи б не відпустила свого собаку бігати десь одного?

Мері задумалася. Бо ж її сищиця Бекі насправді тільки те й робила, що бігала й вишукувала пригоди, й  ганяла злочинців так, що вони не встигали міняти памперси. Але признаватися в цьому адвокатові моя шкода не наважувалась.

Мері перша почала підійматися сходами з Бекі на руках, адвокат за нею, я слідом. Себастьян значно відстав.

І я мала підозру, тільки підозру, що відстав лише  для того, щоб уважніше роздивитися мої анорексичні ноги, що його зовсім - о, зовсім - не збуджували. Просто як письменник, що вивчає життя й запам’ятовує деталі. Ха!

Але звісно цей пройдисвіт викрутився. Й сказав, що бігав перевіряти стан своєї машини. Чи її бува, не спалено або не підкладена вибухівка.

Адвокат цілком серйозно похвалив Себа і порадив іншим разом не знижувати пильності. Бо справа стає все серйознішою.

І значуще подивився на мене, ще й вказівний палець підняв, щоб я краще усвідомила серйозність обставин.

Але я й так усвідомила.

- А тепер, діти мої, розберемося, що ж сталося, й що нам робити. Бачу, мій шановний клієнт має щось сказати.

- Маю! Мері, будь ласка, випусти Бекі, а бажано відведи її додому або хоч пересади через загорожу. Ще нам обвинувачення у викраденні собаки не вистачало. От зраз приїдуть ще два дуболоми. Й на цей раз ми легко не відкараскаємося.

Мері покивала з розумінням справи  й понесла Бекі вниз сходами. Себ почекав, поки вона відійде, й потер обличчя рукою, а потім ще скуйовдив свої золотаві кучері, зітхнув і почав говорити.