Адвокат знову правий

СЕБАСТЬЯН

Тільки коли мої дівчата сплять, я можу дивитися на них і не боятися, що мене буде викрито.

Бо здається мій погляд видасть з головою і всю любов, і весь відчай від того, що моя Красуня скоро зненавидить мене остаточно.

Як думаєте - буде дуже дивно, якщо я в приміщенні не зніматиму дзеркальні рейбани? А я скоро не зніматиму, бо якщо руки мені ще підкоряються, то очі уже зраджують. І прилипають до Красуні, перестають навіть кліпати. Це, мабуть, виглядає дуже нав’язливо і непристойно. Тут мала дитина, а тато втупився в пазуху дівчини, яку ледве прикриває короткий топ, і щось говорить на автоматі, щоб дівчина не підняла очі від айфона й не побачила, куди я дивлюся. 

Коли вона починає важко дихати на особливо  сумних моментах і стримує сльози, я шкодую, що не написав більше сентиментальних сцен. Бо коли вона глибоко вдихає й затримує видих - о, тоді я відчуваю тягу… ну як це при дитині пристойно подумати? Ну скажімо, тягу написати еротичний роман. 

Але ж спочатку треба пережити те, що пишеш, права ж? Суто професійна зацікавленість. 

Я так над собою насміхаюсь і починаю рівно дихати. Ті її дихальні вправи до речі взагалі не еротика, а якась порнографія, щоб ви знали.

Точно. Скажу, що очі сильно втомлюються від вичитки. Й носитиму темні окуляри в домі. Бо вона мене скоро  викриє.

То тільки від Жана вона не чекає зла. А всякі непристойності, про які їй розказали в католицькій школі ще у Венесуелі, вона все добре пам’ятає. І не допустить нічого подібного, особливо при дитині.

 І ще добре, що тут немає кондиціонера. Бо у мансарді вночі спекотно. І моя дівчина уві сні скидає з себе простирадло, яким накривається,  коли засинає.

Де мої чотирнадцять років, коли так кортіло підглядати за дівчатами в душовій спортзалу?

Але й зараз, коли я уже добре знаю, як виглядають дівчата уві сні й роздягнуті - не можу відірвати безстидних очей від Красуні.

Вона спить  у своїй смішній масці на пів обличчя.  І я його не дуже добре бачу. Але ще побачу вдень. Зате тепер можу не відривати погляду від усього тіла.  

От вона лежить долілиць, шрамів не видно,  голова звісилася з подушки. Напіввідросле волосся  стирчить  смішно й  просто вимагає до себе доторкнутися й пригладити.

Ось вона перевертається на спину й згинає одну ногу в коліні.

Це відверта провокація. Це зваблення невинного мене. Я протесту… ні я зовсім не протестую. 

Повний місяць зазирає у вікно й освітлює все білим магічним світлом.  Тонкі смуги, все ще біліші, ніж загоріла на тропічному сонці шкіра, починають рухатися і гіпнозують. Тепер до ранку не спатиму.  І руки досі так забинтовані, що й пальці не зігнути.

Підлітком хоч подрочити можна було на красиве порно. А тепер от так. Я протестую? Мабуть, ні.

Я на все згодний. Скільки людина може не спати? От стільки й не спатиму.

Зараз у мене є дві дівчини,  яких я кожну по-своєму люблю більше за життя. Але після того осоружного суду одна з них мене зненавидить. Бо підніметься шум і поповзуть плітки, а вона ненавидить таке.

Хто б міг  собі уявити, що вона інтроверт? Такі красиві дівчата  завжди мріють бути в центрі уваги, тусити, двіжувати там, де відчувають той вайб, що йде від людей, які від них у захваті. Вони ж мають бути на чілі серед юрби.

В модельки ж ідуть за цим, чи не так?

З нею все не так. Якби вона народилася в іншому місці, то була б ким завгодно, тільки не моделлю й кимсь, хто повинен постійно бути на видноті.

Ми могли б вчитися з нею разом. І Мері б могла бути нашою спільною дитиною.

Хоча вона й так наша спільна. 

Але якщо моя Красуня мене прожене, то і Мері піде за нею.  Я це точно знаю. Бо я супергерой в її очах. І якось впораюсь А її ма - то ніжна  істота, яку треба захищати. 

Отака мала захисниця у мене росте. 

Як же ж влітку рано світає! Уже і ранок настав.

Піду віділлю, поки всі сплять, та треба уже дивитися нові інструкції від адвоката. 

Все тепер  робиться таємно від Красуні. За це мені теж буде згодом  кара. 

Окремий телефон маю  для інструкцій, такі  справи.

Поки дівчата їдять, точніше Мері їсть, а ця анорексичка удає,  ніби їсть, продивляюся свій айфон. Присвою йому ім’я Офіційний.  Так краще запам’ятати, що з нього не можна ні писати, ні дзвонити адвокатові.

Ого скільки пропущених повідомлень,  і майже всі від матері.

Це була велика помилка - вимкнути звук. Тепер доведеться звітувати й спілкуватися.

- Привіт, ма. Можна я  не читатиму повідомлення, а ти мені просто розкажеш все, що про мене думаєш?

- Ні, я не загубив, просто звук вимкнув, бо працюю, дуже спішу. Мої вибачення. Я більше не вимикатиму, ти права,  як завжди, побачимося.

Тільки взявся за тост, що Мері щедро намазала джемом, як знову запищало. Руки липкі від тосту, поки витирав, бо моя дівчина не любить нечупар,  здогадався, що ідея поставити звук пожежної сигналізації на матусин номер - не найкраща.

- Пробач, я саме снідаю. Я не говорю з набитим ротом, мамо. Добре я все проковтнув.

- Ні нічого такого не панував, у мене режим і робота. Вісім годин на день - правка. Дедлайн, я тобі казав.

- Ні, я не натякаю на те, що у тебе склероз, але все одно вибач. Це було нетактовно.  

- Ні, я не маю часу знайомитись з твоєю колежанкою і її дочкою.

- Так, це дуже гарна дружба через роки й океани. Але не зараз. Ну поїде й поїде. Ма, у мене дедлайн.

- Мері, бабуся хоче тебе чути. Вона скучила за тобою. Тільки вимий руки від того джему.

- Так, ма. Мері теж скучила. І хоче тобі багато про що розказати. Вона відкрила в собі нові здібності. Ти будеш вражена. Я тобі зараз перешлю кілька фото.

- Ма, це не мазанина. І прошу тебе не казати таких слів при дитині. Це примітивне мистецтво, мені сказала це слово дуже компетентна людина.

- Так, ти її знаєш. І так, вона у цьому компетентна. І ще багато в чому,  ти права, як завжди. От іде Мері. А я з твого дозволу іду їсти. У мене дедлайн. Так. Ні, я знову не натякаю на склероз. Усього найкращого тобі, колежанці й чарівній дочці чарівної колежанки. Чарівно вам провести час.