- Що ж мої милі, але легковажні друзі, нам зараз треба гарно попрацювати.- адвокат обвів нас жвавим поглядом чорних, як оливки очей.
Чомусь згадалося що оливками ще називають кулі. І погляд мого рятівника, якщо мене звісно врятували, а не втягли в нову халепу, цей погляд - наче націлений короткоствол.
- Може ма спершу поїсть, вона втомилася, а тепер знову працювати! - Мері була невдоволена всім одразу, як і всяка дитина, що тільки заснула після пережитого страху, а її розбудили.
- Мері, ти нам теж потрібна. Нам треба пригадати всі дивні й незрозумілі випадки, що сталися з того часу, як ми відбули на острови.
Мері осудливо глянула на цього кругленького, жвавого і завжди веселого містера. Вона сьогодні була не в доброму гуморі.
- Там не було нічого не дивного. Я не можу згадати нічого з того, що з нами трапилось тоді, що було б таким, як завжди.
- Ти права, Мері, як ніколи права. А потім що було такого, що тобі б здалося дивним або незвичним? Ну крім сьогоднішнього візиту поліції.
Мері відчула себе в центрі уваги й те, що її думка для всіх важлива, й одразу перестала сердитись.
Вона стріпнула кучерями, насупила брівки, намагаючись згадати щось. Їй було важко. Для дітей кожен день - довгий і сповнений дивами по вінця. Але нарешті мала кивнула головою, ніби згоджуючись сама з собою, і почала.
- Перше, що я можу згадати - коли тато хворів і попросив мене принести телефон, щоб подзвонити ма, - тут хитруся значуще глянула на мене відслідковуючи реакцію. - Я спочатку не могла знайти. Все передивилася в його кімнаті, навіть під ліжко зазирнула. Але не знайшла. А потім телефон знайшовся на тумбочці. Сам.
- Добре, юна леді, у вас гарна пам’ять - адвокат щось записав у свій телефон. - Пригадуйте ще. А ти, Себастьяне, знаєш де зараз твій телефон?
Молодий бог полапав по кишенях і витяг нарешті свого смарта.
Адвокат мовчки взяв його, блискавичним рухом розібрав, зазирнув в середину й так само мовчки й швидко закрив. Але не повернув Себастьянові, а чомусь поклав біля себе на сидіння.
І тільки потім знову обернувся до нас з Мері.
- Знаєш, Мері, ти дуже уважна і вдумлива дівчинка. Тому я схильний з тобою погодитися.Тут неподалік є зовсім непоганий італійський ресторанчик. А наша красуня вважає морепродукти корисними. Тож тут і пообідаємо.
Але загальмував зовсім не біля італійського ресторанчика, а поруч якогось китайського закладу.
Ми вийшли. Адвокат заблокував дверцята, але я бачила що вікно з боку водія він залишив напівопущеним.
Мері звісно теж це побачила і зібралась з цього приводу висловитись, але я давно знаю того містера. Тому взяла моє янголя за руку й приклала палець до вуст.
Себастьян нічого не помітив, бо дивився тільки на нас з Мері, навіть мало не спіткнувся на вході до цього невеличкого храму східної кухні.
І тільки тоді, здається, зрозумів, що це не італійський ресторан і що це може теж те саме незвичне, про яке хотів дізнатися наш захисник.
- А що, власне… - Себастьян не встиг договорити, як адвокат приклав палець до вуст, як і я недавно, і впевнено пішов у найдальший куток невеличкої зали.
Здається, його тут добре знали, бо не встиг він витерти фігурно складеними паперовими серветками спітнілу лисину й вигідно вмостити своє кругленьке черевце між кріселком і столом, як біля нас виник офіціант.
- Мені як завжди, маленькій леді все не гостре. Зовсім не гостре ти розумієш?
Офіціант мовчки кивнув. Він нічого не записував.
- Юній красуні все не жирне й альденте, цьому містеру - без алкоголю те ж саме, що й мені.
Мері знову розсердилася.
- Я хотіла замовити оце з меню - вона вказала на яскраву картинку.
- Я так і думав Мері, я так і подумав. Тому вирішив трохи випередити тебе. Та страва, по-перше, не солодка, по-друге, в основному містить імбир і перець. Довірся мені, дитино. Я тут часто буваю. І нам зараз принесуть усе найкраще, ще й на вибір палички або ложки з виделками.
Мері з сумнівом подивилася на цього невеликого чоловічка з незмінною червоною текою в руках.
- Я зараз ображуся, юна леді. Ще ніхто з тих, хто мені довірився, не був розчарований. Але при цьому все ж поважаю ваш твердий характер, Мері. Це у вас від бабусі. - на цьому місці адвокат лукаво посміхнувся.
- Я не хочу бути, як бабуся!
Схоже вона дуже на неї образилася. І це не перша образа на матір молодого бога. І це теж треба віднести до дуже дивного. Ця жінка звісно повноправна господиня бізнесу й дому, досить авторитарна. Але вона розумна й справедлива. І справді дуже любить сина й онуку. Таке не можна підробити.
Чому ж син від неї постійно тікає, а тепер і Мері? І вони дійсно схожі з бабусею. Мері така ж розумна, розважлива й красива. І теж бере собі, що захоче й ні з ким не ділиться.
На цьому місці мені нарешті стало весело.
Цікаво, а Себастьян теж такий? Може й ні. Він завжди такий відсторонений і дивиться на всіх наче з іншого світу. І наче те, що він бачить, йому зовсім не подобається.
Але... але… коли він дивиться на Мері, йому все подобається. І колись мені здалося, що він так само подивився й на мене. І зараз знов здалося. Просто очей не зводить, наче сильно скучив, а тепер побачив і радий.
Ха! Знову фантазую.
Нарешті нам принесли майже все, що замовив адвокат.
#9708 в Любовні романи
#3741 в Сучасний любовний роман
#2239 в Молодіжна проза
Відредаговано: 13.08.2023