Нічого зловісного не відбулося, правда?

Я була змучена й знищена від розчарування у своїй мрії.

Справді,  що собі надумала?

Де Себастьян,  талановитий син відомої сім'ї, і де я - колишня моделька-сирота з дна суспільства? Які почуття можутьбути до мене у того, кого я практично пограбувала, привласнивши доходи від його праці?

Треба нарешті дорослішати й не чекати від життя казкових дарунків. І ще треба піклуватися про законного чоловіка. Хоч серце ріеться зовсім до іншого. Але Жанові я потрібна, а молодий бог  потребуєвизнання свого письменницького хисту. А не простачки з порізаним личком, що собі вигадала казку, самау неї повірила і сама ж оплакує свої смішні мрії.

Жан мене зустрів ще на порозі, ніби відчував, що я зараз прибуду. А може у нього  зараз вечірній моціон. Чогось це мене розсмішило - Дорослий чоловік, а його вигулюють,як цуцика,щоб не залежувався.

Няня знаходилася при ньому. Ніяк не можу запам’ятати її обличчя. Правильні риси, але якісь невиразні.  Відвернешся і не можеш згадати нічого. Навіть, якого кольору очі. Але сумлінна. Все у неї за розпорядком та приписами. 

Жан її слухається, не капризує. Сказала ліки прийняти - мовчки проковтнув, запив водою. Сказала - час спати, чемно попрощався зі мною і пішов у свою спальню. А я в гостьову.

Відчула велике полегшення від того, що не треба нічого поясняти про те, що нам треба поки що побути нарізно.  Бо не змогла б пояснити - чому. Або змогла б, тільки виклала б усе одразу - про те, що мої почуття зникли. Може повернуться, а зараз їх немає. Жан би образився.

Атак все добре - за приписами не дозволено. До речі, а де спить няня?

Уявила її з плетивом в кріслі біля Жана, заснула з посмішкою на вустах.

Сумлінна няня й мені запропонувала заспокійливе, або хоча б молоко з медом перед сном. Але я відмовилася - у мене є свої методи.

Я останні місяці заплющую очі й бачу,як ми втрьох - з Мері й Себастьяном ідемо взявшись за руки. На це можна дивитись довго і не помітиш, як заснеш. А що вже тобі насниться, який молодий бог і що він робитиме, за те ти не відповідаєш. Це ж просто сон.

Але сьогодні я була ображена й уявляла собі прогулянку тільки з Мері. Щось не спалося. Мабуть, ми ходили так півночі, поки мені не наснився сон про суд і про те,як мене всі  осуджують за те, що я їх обманула. 

На ранок у мене було уже три повідомлення від Мері. Перше про те, що у неї сьогодні фотосесія, друге - що вона уже скучила за мною і третє - що приїде ввечері, щоб я написала адресу.

Я теж почувалася незвично без її вранішнього привітання й розповідей про те, що нам сьогодні снилося, без планів на день і вечірніх розповідей про все, що сталося за день.

Тому шалено зраділа, що уже сьогодні вона буде тут.

За сніданком попередила Жана - раптом йому не можна хвилюватися від споглядання дитини. Тоді ми підемо десь погуляємо з малою.

Але нічого такого не сталося - і Жан, і няня майже хором заявили, що це прекрасна ідея.

І Жан навіть поцікавився, що Мері любить на вечерю, щоб замовити до її приїзду.

Мала актриса сьогодні була в образі королеви, що навідує бідняків з благодійною місією.  Принесла з собою печиво від бабусі в жерстяній коробці й передала від неї вітання.

Потім церемонно всілася за чайний стіл, розправила уявні складки на темно-синій сукні, стріпнула золотими локонами й милостиво подивилася на всіх, очікуючи, мабуть, на вияв захоплення .

Жан моментально те захоплення зобразив. 

Щоправда, переграти дитину дуже важко. І було незручно дивитись на фальшивий захват мого законного чоловіка перед моєю названою дочкою. Але ж він старався, правда?

Сама не знаю, як на це питання відповісти.

Раніше була б в захопленні від пластичності його емоційного інтелекту.

А тепер знайшла краще слово - лицемірство.

Спілкування з письменниками просто так не проходить, мій словник збагачується не тільки словами реклами та контрактів.

А ще скоро буде суд. І на ньому всі дізнаються, що я в житті нічого не писала довшого за повідомлення у твіттері.

І не читала майже нічого, крім контрактів.

І  всім буде однаково, що нема у мене часу на читання за роботою.

Або вірніше - раніше не було.

І що яв все це розказала, а Себастьян записав потрібними словами.

І що я всі ці вправи насправді роблю,  і вони працюють.

І що….

Менше з тим. Ті тижні на острові, де ми з Мері були між небом і землею у нашій печері над прірвою, мене чи то змінили,  чи навпаки - проявили мене справжню.

От тепер і буду справжньою насправді.

Нікого не повчатиму, як правильно жити. Сама навчатимусь.

Насправді  діти з гарних сімей у моєму віці тільки жити починають. Навіть не всі навчатися закінчили.

Жан видужає,  ми з ним розлучимося тихо й без розголосу, я його вмовлю.

Нащо йому така жінка,  з попсованим обличчям і репутацією?

Зміню своє ім’я з Красуні Морени Софі на просто Софі. Воно означає мудрість.

Трохи мудрості ще нікому не завадило.

Скандал буде гучний  після того суду, але і він закінчиться.

Тільки б Мері не налякали ці репортери й папараці.

А я умію від них і ховатися. й відповідати правильно.

Що ж. То буде ще не сьогодні. Та головне вибрати напрям руху.

Я його вибрала. 

Правда наївна дівчинка з фавелу нафантазувала собі, що рухатиметься втрьох, а не сама. 

Намалювала в уяві - посередині Мері, а ми з Себастьяном тримаємо її за руки. 

Було трохи боляче й дуже образливо усвідомити, що нічого не вийде. Та то уже не важливо. І якщо подумати, то воно на краще.

Там ще є та залізна леді - бабуся Мері. І рухалися б ми не втрьох, а вчотирьох. То вже було б зовсім не те. Бабуся й печиво уміє,  й той великий дім тримає в кулаці. І управляє не тільки сім'єю, а й  купою людей у своєму банку. 

Вона дуже відповідальна, бо від неї залежать кошти багатьох людей.